Частина 2: Урок мудрості, або Чому не варто «допомагати» речам

  Аудиторія виглядала величною та небезпечно стерильною. Пані Ух зависла над кафедрою, розправивши крила так, що тінь від них накрила перші три ряди.
— Вітаю, кандидати у фаміль’яри, — проскрипіла вона. — Сьогодні ваш перший урок. І він же — ваше перше випробування. В моїй дисципліні, Мудрості, неважливо, скільки іскор ви здатні створити. Важливо, чи здатні ви не створювати проблем там, де їх немає.
  Вона змахнула крилом, і на столах перед учнями з’явилися важкі кришталеві чорнильниці, наповнені густою, синювато-чорною рідиною.
— Це — «Чорнило Спокою», — оголосила Архімагус. — Тест простий: я хочу побачити, хто з вас чого вартий. Виявити вашу справжню природу. Хто пройде тест — отримає перший бал мудрості. Хто ні… що ж, кухня Академії завжди потребує робочих лап та крил.
  Валеррр’ян відчув, як у нього спітніли подушечки на лапах. «Виявити природу? Мудрість? Мабуть, треба якось магічно зблизитися з цим об’єктом», — подумав він.
— Почали! — скомандувала Пані Ух і завмерла, перетворившись на статую.
Першим не витримав Флай. Він був занадто енергійним для статичних завдань.
— Так, спокій, зрозумів, — зашепотів папуга, переступаючи з лапи на лапу. — Треба просто… Ой!
Він надто різко змахнув крилом, намагаючись прийняти «мудру» позу, і зачепив край чорнильниці. Та хитнулася, перекинулася і вилила на стіл калюжу, що підозріло нагадувала карту невідомого острова.
Лапа презирливо фиркнула.
— Дилетант, — кинула вона. — Тут потрібен контроль.
Вона витягнула лапу і твердо, по-королівськи, притиснула кришку своєї чорнильниці до столу, щоб та навіть не думала ворушитися. Але магічне чорнило не любило тиску. Чорнильниця раптом стала слизькою, як мило, випорскнула з-під лапи кішки і, як реактивний снаряд, пронеслася по партах, обприскуючи всіх навколо дрібними, як мак, краплями.
— Мої розрахунки! — пискнув Віник. Побачивши, що по класу літають предмети і чорнило, він не придумав нічого кращого, як миттєво пірнути під стіл. — Стратегічний відступ! Я збережу свою чорнильницю в безпеці!
  Але поки він ховався, його чорнильниця, відчувши загальну паніку, відростила маленькі кришталеві ніжки і бадьоро почовгала геть зі столу, приєднуючись до загального гармидеру.
  Валеррр’ян дивився на цей хаос і відчував, що треба рятувати ситуацію.
— Спокійно, маленькі, спокійно… — пробурмотів він.
  Він вирішив, що найкращий спосіб заспокоїти магію — це його фірмове муркотіння. Він заплющив очі і видав такий глибокий, вібруючий звук, що в сусідньому залі задзвеніли кубки.
Ефект був зворотним. Від вібрації чорнильниці, що ще залишалися на столах, збожеволіли. Вони почали не просто плюватися — вони почали вести прицільний вогонь! Клякси летіли точно в носи, у вуха і в розкриті від подиву роти.
— Це повстання! — кричав Флай, ухиляючись від чергового залпу.
Валеррр’ян муркотів ще сильніше, намагаючись «домовитися», але чорнильниці лише синхронно підстрибували і вивергали фонтани чорнила, поки аудиторія не стала схожа на картину художника-абстракціоніста, який працював виключно в темних тонах.
— Досить, — спокійно промовила Пані Ух.
  Світло в аудиторії спалахнуло яскравіше. Чорнильниці миттєво заспокоїлися і повернулися на свої місця. Клякси зникли зі стін, але — о диво! — залишилися на Валеррр’яні, Лапі, Вінику та Флаї.
Пані Архімагус обійшла клас. На столах більшості учнів, які від страху просто не ворухнулися, чорнильниці стояли недоторканими.
— Урок Мудрості полягав у тому, — почала вона, зупинившись перед нашою «чорнильною четвіркою», — що з чорнильницями нічого не треба було робити. Магія спокою вимагає лише одного: не чіпати її. Ви ж, — вона зиркнула на Флая, — були необачні. Ви, Лапо, — занадто владні. Ви, Вінику, — боягузливі. А ви, Валеррр’яне…
  Вона зітхнула, дивлячись на кота, який тепер був не білим, а в чорну крапочку.
— Ви намагалися «допомогти» там, де вас не просили. Ви всі втратили свої об’єкти через власну метушню.
  Вона вказала крилом на двері.
— Ви четверо не пройшли тест. Оскільки ви так прагнете щось робити лапами та крилами — пан Шкварк чекає на вас на кухні. Там ваша «енергія» знайде краще застосування. Наприклад, у чищенні магічних котлів.
— Але… — почала була Лапа.
— Жодних «але», — відрізала Пані Ух. — Мудрість починається з розуміння наслідків. На кухню. Негайно.
  Валеррр’ян поплентався до виходу, залишаючи за собою маленькі чорні сліди.
— Ну що, друзі, — сумно сказав він. — Зате ми тепер точно знаємо, хто ми такі.
— Хто? — похмуро запитав Віник, вилазячи з-під столу.
— Ми — група швидкого реагування на проблеми, яких не існувало! — вставив Флай, намагаючись обтрусити пір’я.
  І банда рушила назустріч своєму кулінарному покаранню.