Глава 5

— Сиди в машині і якщо я не повернуся через тридцять хвилин, то їдь та викликай допомогу, — каже Грек зупиняючи машину біля потрібного будинку.

— Я з тобою, — бере чоловіка за руку.

— Ні, ти повинна бути в безпеці, — він не впевнений, що той старий не завдасть їм шкоди, тож не хоче наражати її на небезпеку.

— Пригадуєш, — кладе свою руку на його та пильно дивиться в очі. — Разом, ми сила! — стискає кулак.

— Але я...

— Це не обговорюється, — нахиляється, цілує в щоку та виходить в машини.

Грек таки йде разом з дружиною, прихопивши важку сумку.

— Все буде добре, — бере чоловіка за руку коли опиняються біля вхідних дверей.

— Так, — натискає на кнопку дзвінка.

Важкі кроки і двері відчиняються. На порозі стоїть старий, котрий стріляв в них, а позаду нього чоловік схожий на бодибілдера.

— Валентинок не замовляли, — окидає їх поглядом сповненим презирства. Вони і забули, що вдягнені, як поп-зірки на концерті.

— Пробачте, але ми до вас, — просуває сумку вперед, щоб не дати зачинитися дверям.

— О як, — швидко бере до рук сумку та зі злістю дивиться на цих двох.

Кивок від старого в їх бік і той громила хапає обох за руки та тягне в будинок. Пручатися немає сенсу, адже таку гору нічим не подолати, тож подружжя спокійно йде за ним ледь стримуючи зойки від болісної хватки.

— Совість замучила? — заходить у кімнату старий.

— Ні, ви не правильно подумали, — заперечно хитає головою Сара. — Ми не ті за кого ви нас приймаєте.

— То розкажіть хто ви, — сідає в крісло старий та підкурює сигару.

— Дозволь мені, — зупиняє чоловік порив Сари відповісти.

— То може нехай дівчина почекає в іншій кімнаті? — хижо усміхається.

— Вона буде зі мною, — впевнено відповідає Грек та бере її руку,  підтверджуючи свої слова.

Старий відкидається на спинку крісла даючи зрозуміти, що готовий слухати. Всю розмову він не видає жодних емоцій. Здається, що навіть не чує про їх пригоди. Щойно вони починають розповідати про нападника зі шрамами в усе обличчя, рухом руки зупиняє слова.

— Опишіть детально того, зі шрамами, — просить старий.

— Бридкий тип, — не витримує Сара. Вона мала нагоду його краще роздивитися, тож впевнена, що повинна відповідати. — Під оком синюшний шрам, горизонтально розміщений під ним. Щоки мають шрами у вигляді дірочок, мов решето, а на підборідді, ось тут, — вказує пальцем на місце про яке розповідає.

— Годі, — обриває її слова та встає з місця. — Почекайте тут, — він виходить з кімнати залишаючи їх під пильним наглядом громили.

Що робить той старий і де зник вони не знають, адже вже через годину наглядач випроводжає подружжя з будинку. Суне їм конверт з доларами, як винагороду за чесність і повідомляє, щоб нічого не боялися, їм ніщо не загрожує.

Вони здивовано дивляться одне на одного, зводять плечима та йдуть до своєї машини. Байдуже, що робить старий і як шукатиме, а можливо вже знайшов, грабіжників, головне, що їм повірив та відпустив.