Глава 4

Опиняються на сцені в дивакуватих костюмах. Схожі на пав з оголеними дупами, а всі ці камінці дратують та викликають свербіж в усьому тілі. Прозорі рукава хоч трішки захищають руки від холоду, а райдужні гетри — ноги.

Ліхтарі підсвічують сцену та їхні тіла так, що обличчя залишається в тіні. Романтична атмосфера в залі додає певного запалу. Нехай в закладі повний несмак, але все натякає на сьогоднішнє свято, а закоханні парочки додають певної енергетики.

— Нічого страшного не відбувається, просто танцюй, — намагається втішити дружину, адже розуміє, що їй боязко. — Ми зараз станцюємо, а потім попросимо телефон і я зателефоную Алексу.

— Добре, — полегшено видихає вона. Ніколи не думала, що його підтримка буде важливою і допоможе їй. Немов чекала цих слів, щоб почати щось робити.

Дівчина починає танцювати, хитає стегнами не звертаючи уваги на незручне вбрання та свисти глядачів. Грек ловить поглядом її звабливі рухи та голосно ковтає слину. Здається, що цей звук приглушає гучну музику. Яка ж вона таки гарна! Коли він встиг забути спокусливі вигини тіла та соковиті форми. Та його дружина королева краси!

Її енергетика заряджає чоловіка також, тож обхоплює талію жінки та спиною притискає до своїх грудей. Повільно веде руками по тілу жінки до її стегон. Міцно стискає їх, обертає круговими рухами та притискає до  свого паху. Вона також вигинається на зустріч. Ці солодкі почуття манять її та зводять з розуму. Як же приємно відчувати теплі чоловічі руки.

— Вони! — крик з залу і подружжя бачить, як двоє чоловіків розкидають натовп та прямують до сцени. Один з них саме той, з обличчям у шрамах.

— Що робити? — намагається перекричати музику Сара перелякано дивлячись на чоловіка.

— Знову тікаймо, — хапає її руку та усміхається на всі тридцять два. Здається, йому починає подобатися вся ця ситуація. Останній рік їхнього подружнього життя був нестерпним. Постійні обвинувачення, сварки та нарікання втомлювали та змусили прийняти рішення стосовно розлучення.

І от тепер він біжить, а поруч його поки ще дружина і це викликає певне хвилювання та адреналін в крові. Не пам’ятає коли вони в останнє були заодно та щось робили разом. І нехай цей день став справжнім пеклом для них, але так приємно діяти в унісон.

Не оглядаючись на крики вони біжать до виходу та нервово усміхаються. Дивно, але Сара також не розуміє своїх радісних почуттів. Їх от-от уб’ють, а вона відчуває певне задоволення від цих пригод.

Не пригадують, як опинилися в машині і вже їдуть по трасі в напрямку міста. В стані афекту все пройшло повз них, як марення. І байдуже, як насправді вони втекли, головне, що живі та здорові.

— Дідько, — зупиняється на узбіччі Грек, щоб перевести дихання та заспокоїти нерви. — Я думав ми ніколи не виберемося з цієї западні.

— Ти як лицар сів в машину, мов на коня, — сміється Сара пригадуючи швидкість їх рухів під час втечі.

— Ще й машину завів, — знизує плечима дивлячись на проводи, котрі стирчать з боку від керма.

— І звідки ти це знаєш? — примружується. — Невже я чогось не знаю з твого минулого?

— Та ти що, — хитає головою. — Пам’ятаю, як допомагав Алексу лагодити машину. Певно, на рівні підсвідомості пригадав щось з того дня.

— Готова зараз же розцілувати твого брата, адже так доречний був той ремонт, — усміхається Сара.

Грек хоче було заперечити і нагадати дружині про скандал, котрий вона влаштувала, коли він допізна затримався у брата саме в той день. Таки вирішує промовчати, бо не хоче завершувати цей день черговою сваркою. Так приємно сидіти поруч з нею без взаємних обвинувачень та криків.

— Їдемо в наш дім? — пропонує чоловік. Дивне питання, але хоче переконатися, що Сара спокійна і не продовжить влаштовувати скандал. Зазвичай вона болісно реагує на слово “наш”.

— Грек, — шепоче вона дивлячись на заднє сидіння. Здається, зараз серце вистрибне з грудей. Що робити? Тепер їм ні за що не виплутатися з цієї ситуації. Їх обов’язково шукатимуть!

Чоловік слідкує за поглядом Сари і помічає чорну велику сумку. Це не їхня річ — він в цьому впевнений. Хоче подивитися, що там, але Сара не дає цього зробити.

— Може там бомба, — припускає вона.

— Навряд чи.

— Чому ти так впевнений? Ті двоє явно бандити і що їм ще перевозити?! Не м’які ж іграшки?

Грек розтирає скроні та намагається скласти все до купи. Довго про щось думає, не рухається. Його обличчя зосереджене, на шиї пульсує вена, а кадик рухається через його часті ковтки.

— Що нам робити? — панікує Сара не витримуючи тишу. Якщо він не почне говорити, то почне битися головою о торпеду авто поки не втратить свідомість. Якщо ті двоє знайдуть їх, то непритомною легше перенесе смерть.

— Дивись, — нарешті складає до купи всю картинку. — Ті двоє вкрали у нас машину, потім старий, котрий в нас стріляв...

— Нащо ти переказуєш мені все, що трапилося? — не дає доказати чоловіку Сара. Вона й так все знає, точно не забуде цього ніколи, якщо виживе.

— Почекай та вислухай. Той старик явно подумав, що то ми його пограбували, тож почав стріляти. Отже, ми знаємо грабіжників і постраждалого, — задоволено підіймає вказівний палець до гори.

— І що з цього? — не розуміє вона його.

— Ми повернемо речі дідусю і нехай він розбирається зі злодіями.

— А якщо він здасть нас поліції? Ми відсидимо за пограбування, котрого не вчиняли!

— Повір, крадії не повертають вкраде, — усміхається Грек та керує в бік будинків де вони нещодавно були і збиралися придбати Сарі нове житло. Добре, що в нього гарна пам’ять і він пам’ятає дорогу туди.

— А телефонів немає, — перелякано дивиться на чоловіка Сара. Вже встигла подивитися.

— Явно ті їх забрали, або викинули, — спокійно відповідає Грек. Впевнений, що той старий їм допоможе.