Розділ перший
От ненавиджу я людей і все тут! Люто й несамовито! Абсолютно та беззастережно!..
Та що там казати, якщо вони й самі себе добряче так — ненавидять, ще споконвіку, відколи тільки прийшли в цей благодатний, бляха, світ.
Взяти хоча б релігію. Адже всі істинно (і не дуже), віруючі, всередині душі розуміють, що Творець насправді — один. Просто люди настільки недосконалі, що довелося кожній материковій групі втовкмачувати основи буття у якомусь своєму специфічному форматі обумовленому зовнішнім фактором, та сформованими етнічними традиціями, який вони могли більш-менш вільно сприймати.
А в результаті: мусульмани тепер ненавидять католиків та православних, ті в свою чергу з зверхністю поглядають на дивні ритуали буддистів та індуїстів. Я вже не кажу про численні відгалуження типу п’ятидесятників, армію Свідків Ієгови та іншу братію, що вважають саме їх віру істинною й незаперечною. Але всі вони разом, в гордині та самовпевненості своїй, забувають, що та сама Гординя і є одним із семи смертних гріхів, що зводить всі їх потуги нанівець. Та чудні все одно при цьому свято вірять, що при такому розкладі, обов’язково потраплять в рай. Наївні.
Одні лиш шамани та кришнаїти нічим на паряться. Одягаються в дивакуватий одяг та калатають в свої бубни та барабани.
А хто я сам такий, і чого так дико суджу про людство та ненавиджу його?..
Насправді я той, хто не повинен був з’явитися на цей світ… Химерна істота, викидень в людській подобі, результат нечестивого зв’язку між пекельним виродком, що якимось чином вирвався на наш пласт буття, і зґвалтованою ним істотою світла, що в необережності своїй посміла протистояти безумній потворі.
Мене знайшла моя бабуся на лісовій околиці, де на добрий десяток метрів навкруги, все живе: листя, трава та дерева — було випалене та спотворене пекельним полум’ям.
І хоч навкруги вогонь згас, та все ж залишився невеличкий вогник — в моїй душі, що й понині жевріє лютою ненавистю, успадкованою від проклятого предка, який проніс її з прадавніх часів.
Відредаговано: 01.02.2026