Розділ 1. Вальдорфська школа: історична довідка

а) Виникнення вальдорфської школи

Виникнення вальдорфської школи і сьогоднішнє поширення цих шкіл у багатьох країнах світу пов’язане саме з іменем Р.Штейнера, який був  керівником першої вальдорфської школи. Саме він вклав у її педагогіку свої погляди на виховання і викладання, завдяки яким  школи даного напрямку одержали своє поширення за межами Німеччини.

Вальдорфські школи по праву можуть вважатися єдиною задачею, що реалізувалася Рудольфом Штейнером, з усіх його починань, пов'язаних з рухом за тричленність.  Варто дати  пояснення цьому  Штейнерівскому терміну.

Ідея Рудольфа Штейнера про "соціальну тричленність", згідно його власного переконання, не є ні партійною програмою, ні абстрактною вимогою. "В існуванні суспільства й окремої людини можна виділити три сфери життя, - пише Ф.Карлгрен про " соціальну тричленність" Рудольфа Штейнера, - у які фокусуються специфічні закономірності, властиві даному суспільству і людині: духовно-культурна, економічна і політико-правова"[1]. Полягає ця ідея в тім, щоб духовно-культурна (тут Р.Штейнер розуміє школи й університети), економічна і політико-правова (мається на увазі державне керування) сфери в житті суспільства були зовсім незалежні одна від другої. Тобто, йде мова  про вільну економіку і вільний освітній процес від політико-правової діяльності держав. Вільна економіка "в даний час гальмується за допомогою пошлин, ембарго на ввіз, банківських чеків і т.д. Якщо ж дати можливість економіці розвиватися вільно, то треба було б створити асоціації підприємців, незалежних від державних груп"[2]. Вільний освітній процес буде сприяти тому, по переконанню вальдорфців, "що інститути освіти та науки відчують себе вільними, державні кордони розсунуться і вчені всього світу зможуть спілкуватися і співпрацювати між собою"[3].

Що стосується "соціальної тричленності" Штейнера, то хтось з нею погодиться, а хтось рахуватиме її  вигадкою. В роботі буде дано аналіз Штейнерівских ідей.

Як відомо, вальдорфська школа виникла в першій чверті ХХ століття. Розглянемо детальніше її виникнення, але при цьому ми просто змушені, у зв'язку з викладом історії появи даної школи, згадати про Еміля Мольта. У цій людині немов довгий час уживалися дві різні натури. Життя його починалося з бідності, але згодом він все-таки став на свої ноги і відкрив власну сигаретну фабрику "Вальдорф-Астория" (Штутгарт, Німеччина), ставши при цьому її генеральним директором. Маючи залізну волю, він одержав перевагу в безжалісному світі економічних реалій. З 1903 року він уперше чує лекції Рудольфа Штейнера. "Особливо імпонували йому вправи на концентрацію; "Це можна використовувати в практиці""[4]. З цього часу його життя повернулося в іншу течію. Він став учнем доктора Карла Унгера та все з більшим ентузіазмом вивчав праці Штейнера. У його підсвідомості довгий час жила одна штутгартська лекція Штейнера від 8 грудня 1906 року, присвячена "питанням виховання з погляду духовної науки"[5].

Коли Еміль Мольт знаходився у справах в Швейцарії, він прослухав  лекції 9 і 10 листопада 1918 року,  де мова йшла про глибинні причини подій, що відбуваються, про соціальний нестаток, про тричленність соціального організму.  Ця лекція глибоко схвилювала Еміля Мольта. Усе глибше і глибше Мольт намагається зануритися в антропософскі навчання Рудольфа Штейнера. Антропософія "являє собою синкретичне з'єднання західних і східних релігійно-окультних навчань, у якому можна виділити елементи гностицизму, піфагорейской МІСТИКИ чисел, кабалістики, оккультно витлумаченого християнства..."[6].

"Суворі події закінчення війни і розвалу, що пішов за нею, заново поставили перед Емілем Мольтом і його фірмою колишні соціальні питання. У властивій йому батьківській манері він намагався допомагати людям різними гуманітарними починаннями, насамперед в людському духовному змісті. Він видавав "Вальдорфські новини". Він заснував курси для робітників, керувати якими він поставив Герберта Хана, зробивши його "міністром культури" своєї фірми. І коли робітники зізналися, що вони "занадто старі" для таких справ, він звернув погляд на молоде покоління. Він запланував побудувати школу для дітей "своїх" робітників, тим самим, піклуючись про підростаючу зміну"[7]. Але для того щоб відкрити школу, потрібні були кошти, звичайно ж, немалі. Завдяки тому, що за увесь час існування фабрики між генеральним директором Емілем Мольтом і робітниками фабрики "Вальдорф-Астория" існувала повна довіра, йому вдалося зібрати потрібні гроші з фондів фабрики. Був заснований особливий фонд для того, щоб здійснити проект, що полягав у фінансуванні і будівлі школи для дітей робітників цієї фірми. Фонд був зібраний у первісному розмірі 1000000 тоді ще добрих рейхсмарок. Наглядацька рада фірми і власники акцій довідалися про це вже тоді, коли було занадто пізно щоб що-небудь змінювати. Для них школа була по суті "мерзенністю"[8]. Але Мольт, як уже було сказано, будучи людиною залізної волі, яку не може зупинити чиясь думка, рухався далі. Мало було знайти гроші на відкриття школи, потрібно було ще вирішити цілий ряд питань пов'язаних з цим починанням. Для реалізації основного ряду питань Емілю Мольту досить імпонував його безпосередній авторитет Рудольф Штейнер. Потрібно сказати, що він невідразу погодився. Спершу надавав Емілю деякі відмовки, але все-таки, будучи переконаним, прийняв пропозицію взяти на себе керівництво школи. Еміль Мольт купив будинок колишнього ресторану "Уландсхее" разом з ділянкою землі для майбутньої школи, а також усі витрати по переустаткуванню будинку під школу і всі подальші витрати, пов'язані з даною освітньою установою він взяв на себе і свою фабрику.

Ще багато чого випливало зробити, і вся ця маса ще невирішених проблем, зв'язаних з відкриттям школи, лежала тепер на плечах Рудольфа. Еміль Мольт був присутній на важливих зустрічах Рудольфа Штейнера, зв'язаних з життєдіяльністю майбутньої школи. Так, Мольт був присутній на перших переговорах Штейнера з міністром культури Німеччини Хойманом, коли був досягнутий терпимий компроміс, Штейнер дістав попередню згоду на відкриття школи. Мольт також був присутній на зустрічі Штейнера з Ханом і Штокмаером, коли Рудольф Штейнер обрисував, загалом , якою він бачить цю школу.