Розділ 9. Передвісники, або Коли "Олег" почав збирати сумку в пологовий, а "Софія" вчила дихальні вправи

Останні тижні вагітності для Олега перетворилися на суцільне випробування. Його живіт став настільки величезним, що він ледь міг бачити власні ноги, а часті візити до туалету й непереборне бажання з'їсти щось абсолютно нелогічне (наприклад, солоні огірки, запиті молоком, або оселедець з варенням) стали нормою. Софія, повернувшись з чергового рейсу, застала його в кухні, де він, обхопивши руками живіт, намагався дістати щось з верхньої полиці.

— Тату, що ти робиш? — басовито спитала вона, і її голос, у тілі батька, здавався ще глибшим на контрасті з Олеговим писком. — Я... я хотів дістати той комбайнер, ну, для фруктів! — прохрипів Олег. — Він... він там, у мене в голові, малює апельсиновий сік! Дуже хочеться! Софія зітхнула. — Олеге, тобі скоро народжувати, а не соки робити. Ти вже зібрав сумку в пологовий? Олег зблід. — Яку сумку? Який пологовий?! Я не збираюся туди йти! — А що ти збираєшся робити? Народжувати вдома, на дивані? — Софія зрозуміла, що батько і досі не усвідомлює всієї серйозності ситуації.

Вони почали збирати сумку разом. Олег, згадуючи, що Софія колись розповідала про список необхідних речей, розгублено дивився на дитячі повзунки та памперси. — А це що? Навіщо це? — запитував він, тримаючи в руках маленький дитячий чепчик. — Це для дитини, батьку, — терпляче пояснювала Софія, яка, будучи у тілі свого батька, відчувала себе набагато впевненіше. — Це називається одяг. — Одяг?! Навіщо йому одяг, він же тільки народиться! — Олег був у повному відчаї.

Тим часом, Софія, окрім водіння фури, взяла на себе роль "тренера з пологів". Вона знайшла в інтернеті відеоуроки з дихальних вправ, і щовечора змушувала Олега практикуватися. — Вдих! Видих! — командувала вона, а Олег, задихаючись, намагався повторити. — Це якась китайська тортура! — стогнав він. — Я не можу дихати, я відчуваю, що зараз вибухну! — Ти будеш дихати, тату! — рішуче відповідала Софія. — Це допоможе.

Одного разу, коли Олег, сидячи на стільці, невдало нахилився, щоб зав'язати шнурки, він відчув різкий біль. — А-А-А! — закричав він. — Це що, воно?! Софія підскочила. — Що "воно"?! Перейми? Олег, переляканий, почав плакати. — Я не знаю! Воно болить! Це все ти! Ти винна! Ти захотіла свободи, а тепер я вагітний! Софія кинулася до нього, намагаючись заспокоїти. Виявилося, що це був просто спазм від невдалого руху, але Олег був наляканий до смерті. — Це лише тренувальні перейми, тату, — сказала Софія, погладжуючи його по плечу. — Справжні будуть сильнішими. Олег зблід ще більше.

Літо 2024 року підходило до свого апогею, і разом з ним наближався найважливіший момент у житті Олега та Софії. Вони обидва знали, що скоро їхнє життя зміниться назавжди, і кожен з них готувався до цього по-своєму: Олег — зі страхом і дедалі більшою турботою, а Софія — з передчуттям нової пригоди та готовністю до будь-яких викликів.