Розділ 7. Несподівані союзники, або Як Софія вчилася розуміти чоловічий світ

Поки Олег боровся зі своїми "материнськими" проблемами, Софія, в тілі батька, освоювала новий світ. Вона з головою поринула в роботу далекобійника. На диво, керувати фурою їй подобалося. Це давало відчуття свободи та контролю, якого їй так бракувало в її попередньому житті.

Вона швидко знайшла спільну мову з колегами Олега. Спочатку вони були здивовані його "зміною" — Олег раптом став більш товариським, почав жартувати і навіть виявляти інтерес до їхніх особистих справ. Софія, користуючись новим іміджем, почала розпитувати їх про їхні родини, дітей, проблеми. Вона розуміла, що це допоможе їй краще зрозуміти свого батька, його світ і його життєві пріоритети.

Одного разу, під час зупинки на стоянці, один з далекобійників, Микола, запитав її (тобто Олега): — Олежа, ти щось змінився. Щось у тебе трапилося? Софія, яка вже звикла до свого хрипкого голосу, відповіла: — Та є тут одна проблема... сімейна. Микола кивнув, розуміючи. — Ну, якщо що, ти кажи. Ми тут усі свої. І Софія почала розповідати, але, звісно, без подробиць про обмін тілами. Вона говорила про "свою доньку", яка "потрапила в халепу", і про те, як "важко бути батьком". Далекобійники слухали її, ділилися власним досвідом, давали поради. Софія була здивована їхньою чуйністю та підтримкою. Вона зрозуміла, що за цими суворими чоловічими обличчями ховаються добрі серця.

Поступово Софія почала помічати, як змінюється її власне сприйняття. Вона стала менш егоцентричною, більш відкритою до інших людей. Вона почала розуміти, чому її батько завжди був таким мовчазним — він просто не знав, як висловити свої почуття. Він був звиклий до практичних рішень, а не до емоційних розмов.

Одного вечора, повернувшись додому, Софія застала Олега за переглядом телевізора. Він дивився якусь програму про виховання дітей, і на його обличчі був зосереджений вираз. — Ти що, дивишся? — запитала Софія. Олег здригнувся. — Та так, просто... цікаво. Вони там про дитяче харчування розповідають. Софія посміхнулася. Вона розуміла, що її батько, який раніше навіть не думав про такі речі, тепер активно готувався до ролі дідуся. І це було щось більше, ніж просто тілесний обмін. Це був обмін досвідом, розумінням і, можливо, навіть серцями.