Розділ 63

- Доброго ранку, - зайшовши в будівлю, я тут же зустрічаюся зі старшим чоловіком, який схоже куняв, кепсько, напевно, спав вночі, але моя поява змусила його різко проснутися й підірватися на стільчику, що той полетів назад, гучно грюкнувшись об підлогу. Скоріш за все, цей дідусь перелякався, що це хтось з керівництва застукав його за дріманням на посту, тому ледве Богу душу не віддав. - Вибачте, а не могли б ви... Вибачте.

Повторяю ще раз одне й те саме, і хоч мені соромно перед чоловіком, але я з іншої причини перепрошую - хтось дзвонить на мобільний, а оскільки зараз ситуація дуже хитка в моєму житті, то я не можу ігнорувати будь-які знаки, тим паче якщо це дзвінок.

- Слухаю, - набирає Ніколас, чи то, можливо, Ніколас Олександрович, і від цього нерозуміння моє серце ледве не зупиняється на місці, адже якщо перший варіант, то все ще не так кепсько, якщо ж другий... Що ж, хтозна-чого там очікувати. Скоріш за все, нічого хорошого.

- Привіт, ти просила набрати, коли Альбіна прокинеться.

Можеш битися далі. Поки що пронесло. Таку настанову даю своєму моторчику, а сама полегшено зітхаю. Беззвучно, щоб наречений сестри нічого не запідозрив.

- Привіт, дякую, що попередив. Якщо я під'їду до вас через пів години, буде добре?

- Буде дуже доречно, оскільки дзвонили з ресторану неподалік офісу й повідомили, що дістали відеозапис з камер спостережень. Мені потрібно буде від'їхати на пару годин, можливо, вдасться знайти того, кому жити набридло.

- Гаразд, я тоді поки посиджу з Альбіною, - сподіваюся, що ні, нічого в тебе не вийде, я знайду молитви в інтернеті й буду їх читати одна за одною, щоб все в тебе провалилося, - як вона?

- Стабільно погано.

Прямо, як я. Прямо видно, що родичі. І так, я в курсі, що моя проблема не такого глобального характеру, як в Альбіни, але ніколи не варто применшувати негаразди інших людей, навіть якщо в когось справи йдуть взагалі жахливо.

- Вибачте ще раз, - завершую виклик та повертаюся до бідолаги охоронця, який за час моєї розмови трішки прийшов до тями й навіть бойовий стільчик повернув на пост, правда чоловік і досі дивиться на мене нетямущим поглядом, явно не розуміючи, що я тут забула. - Я можу поспілкуватися з начальником цієї частини?

- А ви хто?

- Кіра, - ні, ну я то усвідомлюю, що цьому дідусю потрібна більш розвернута відповідь, ніж моє ймення, типу якого біса я тут забула й що взагалі від нього хочу, та що я можу сказати? Що в мене щось горить і мені терміново потрібна пожежна машина? Ні. Що пожежники гасили мій будинок і хтось привласнив якусь мою річ? Теж дурня. Що один з працівників цієї частини вкрав мої кошти? Оце взагалі найбільша нісенітниця, навіть якщо це і являється правдою. Відносною правдою, бо гроші п'ятдесят на п'ятдесят мої, та і які докази, що так воно є насправді? - Мені потрібно поспілкуватися з начальником частини.

- З якого це переляку? - Охоронець остаточно виходить з першочергового шоку й вже мене змушує нервувати.

- Ну...

- Васильович, а що це до тебе такі дівчата гарні ходять?

Несподівано, як для мене, і цілком логічно, як для пожежної частини, з'являється якийсь чоловік у формі, точніше навіть хлопець, бо навіть попри чималу куртку та штани, видно по обличчю, що йому років двадцять, можливо, від сили - двадцять два. Явно недавно тільки встав на стезю допомоги людям.

- Та ось, прийшла якась божевільна й подавай їй начальника частини. Ввірвалася як фурія і давай права тут свої качати.

- Я..., - хочу заявити, що я, по-перше, не божевільна, а, по-друге, ніякі права не качала, як наговорює на мене цей дідуган. А ось йому не завадило б вліпити догану за те, що він кепсько виконує роботу. Я ж так розумію, що цей охоронець приймає і виклики людей у разі пожежі? То там все згорить дотла, поки цей поважний чолов'яга передивиться всі райдужні сни з приводу того, що йому підняли пенсію.

- Ви маєте якісь претензії до частини? - Звертається хлопчина до мене і я вкотре переконуюся в тому, що не вік варто поважати, як нас в школі вчили, а ставлення людини до тебе. Що мені від кількості прожитих років цього чоловіка, якщо він називає мене звихнутою? А тут молодий хлопець переді мною, і тут відчувається повага, виховання, гарні манери. Коротше, все те, чого немає у його старшого товариша.

- Ні, я б хотіла дізнатися стосовно одного з працівників цієї частини, тому мені напевно потрібно поспілкуватися з вашим керівником щодо цієї людини, - старий мене не пропустить, і нікого не покличе, тому всі сподівання на цього приємного пожежника.

- Стосовно якого працівника? Можливо я зможу вам допомогти, бо Палича все одно немає на місці й незрозуміло, коли буде. Він наразі у відпустці.

- Щодо Андрія..., - і різко затикаюся, адже... а як прізвище Андрія?

- Просто Андрія? - Перепитує пожежник, і звичайно має право дивуватися, бо коли одна людина хоче дізнатися щодо іншої людини, то вона як мінімум має знати її ініціали. Хоча б ім'я та прізвище. Залишимо у спокої батька цієї людини, про яку хочуть дізнатися. - Добра новина для вас, дівчино, полягає в тому, що в нас є тільки один Андрій. Та по закону жанру є і погана новина. Куди ж без неї.

- Яка? - У нас ніби одна пожежна частина в місті. Так, є ще одна, чи дві в області, але я сподівалася, що той, хто мені треба, працює саме тут і не може бути помилки.

- Андрій, якого ви, напевно, шукаєте, вчора звільнився.

Ні, не напевно. На жаль, не напевно, це точно той Андрій, який мені й потрібен. Рідко бувають такі грандіозні збіги, що людина, яка отримала достобіса коштів на свій рахунок, в той же день звільняється з роботи. Я в ці збіги не вірю, це холодний розрахунок...