Розділ 55

- Виламаний замок? У ваш кабінет? - Кепсько, що я привертаю до себе увагу Андрія, ще гірше, що погляди декількох відвідувачів даного ресторану тепер переміщений на наш столик, але якщо почала, то потрібно відігрувати свою роль до кінця. Злам дверей це шокуюча новина? Шокуюча, тож вмикаю відповідні емоції й здивовано перепитую в керівника.

- Так, у мій кабінет, виламаний замок, - якщо ще десять хвилин тому я думала замовити морозиво в цьому закладі, оскільки воно дуже звабливо виглядало на картинці, то вже зараз відмовляюся від цього задуму, оскільки холоду достатньо. Ним просякнуте все навколо. Здається, що навіть мобільний перетворився в глибу льоду й пальчики пече від того, що я його стискаю. - То що, не помітила?

- Та ні, якщо чесно, то я навіть не підходила до дверей у ваш кабінет, бо знала, що вас немає на місці.

- Звідки ти знала, що мене немає на місці? - Ніколас ніби тільки й очікував того, щоб мене вчасно заловити, підловити, і зараз задоволено це робить, ставлячи дуже гарне запитання. А мене ставлячи в дуже незручне положення. А справді - звідки я це знала? Він же не відчитувався переді мною, коли дзвонив зранку. Не казав, чи буде, чи ні на роботі.

- Протягом всього часу, що я перебувала на робочому місці, ви ні разу не вийшла з кабінету ні у справах, ні, вибачте, в туалет, - я ж то була у володіннях боса, тож змогла переконатися в тому, що там немає окремих дверцят, котрі б вели у вбиральню, тому чіпляюся за таку з одного боку дурню, а з іншого - фізіологію то ніхто не скасовував. Яким би таким крутим бізнесменом він не був, якою б мрією всіх дівчат цей чоловік не являвся, але він банально дзюрить. І хай тільки з цим посперечається.

- Окей, - я ж кажу - проти природи не попреш, навіть Олександрович вирішив не старатися, - тоді завтра залишайся вдома.

- Чому? - Я звільнена? Все, моя кар'єра успішно завершена? Ніколас відчув мою брехню та вирішив позбутися від непотребу?

- Будемо камери відеоспостереження перевіряти, прийдуть спеціалісти, поліція, внутрішні органи, тож буде не до роботи.

Пощастило, що я встигла замовити ще один безалкогольний коктейль, оскільки він зараз залітає за милу душу. Цілий бокал за пару секунд зникає в моєму організмі, і дещо полегшує ситуацію, але буквально на дещицю, адже виникає наполегливе відчуття, що я з'їла літрову банку перцю чилі й ось-ось віддам Богу душу.

- Є надії, що зловмисника вдасться вирахувати? - Очі сльозяться від того печіння всередині, в горлі утворився чималий згусток, який проковтнути я просто не в силі, та все ж неймовірним чином вдається витягнути з себе це питання. Я і не подумала про камери. Зовсім забула про їх існування... Про те, що вони все-все можуть записати, зафіксувати, розпізнати кожне обличчя...

- Камера при вході в будівлю, в ліфті, на поверсі, в приймальній та і в моєму кабінеті є, - з кожною перерахованою камерою моє серце все нижче та нижче опускається, і коли керівник повідомляє про відеоспостереження у своєму кабінеті, вже бовтається в районі п'ят. Воно раніше від мене усвідомило, що це все, фініш, фініта ля комедія... - Тож завтра не виходь, і якщо щось згадаєш підозріле, або те, що викликало в тебе здивування, набирай.

- Що трапилося? Ти вся бліда, - перелякане обличчя Андрія це наслідок того, що він бачить перед собою. А перед собою хлопець спостерігає людину, яка, як мінімум потрапить за ґрати на чорт знає скільки років. Адже це можна рахувати як пограбування у змові з іншими зловмисниками?

- Скажи - які у нас з тобою відносини?

- Тобто? В якому плані? - Не може второпати Андрій, та і ніхто б адекватний не зрозумів цього крутого повороту. Навіть я в нормальному своєму стані цього не усвідомила. Та я не в нормальному стані, зовсім ні.

- Тобто хто ми одне для одного? Ким приходимося одне одному? - Ці зустрічі, спільні вечері, розмови... Це ж все не просто так, вірно? В цьому є якийсь глобальніший сенс, ніж просто разом провести час?

- Ти моя дівчина, я твій хлопець, а що?

- Тоді я маю тобі дещо розказати. Як своєму хлопцю. Як людині, якій можу довіряти.

Можливо, не гарно так ставити питання руба щодо наших відносин. Можливо, я поставила Андрія в непросте положення, псуючи хлопцю настрій цими допитами. Та я маю йому розповісти. Маю поділитися. Поки Ніколас Олександрович не позбавив мене необхідності сидіти за ґратами, позбавивши мене життя. Перебільшую? Ні в якому разі. Я вважала, що перебільшив Рамос з запропонованою мені сумою за мовчання. Тепер же усвідомлюю, що ні, не перегнув, там схоже такі вкрадені суми... Що керівнику легше мене вбити. Або вибити борги. А оскільки я за все життя стільки не віддам, про яку там суму йтиметься, то повертаємося до першого варіанту розвитку подій...