Розділ 50

Варто казати, що, прокинувшись зранку, я тут же усвідомила, що день буде явно кепським? І все через цього збоченого на всю голову Рамоса. Чому збоченого? А ви можете самі оцінити, я вам довіряю деякі особисті моменти свого життя.

"Що ти, кицю, вже помилася?"

Як вам початок? Багатообіцяючий? Тоді ловіть продовження повідомлення, яке той придурок скинув ще вчора вночі.

"Твоє тіло має бути чистим, а от думки навпаки брудними. Дуже брудними, бо я прийду до тебе у твої сни й буду витворяти таке, що тобі знову доведеться йти у душ. А завтра це все повторимо в реальності. Гарячих снів, кицюню!"

І ця мерзота дотрималася свого слова. Воно справді приперлося у мої сни та... Гаразд, вибачте, але ми не настільки з вами близькі, щоб я розповідала ТАКІ пікантні моменти. Скажу тільки одне - це було жахливо. Саме тому я разів п'ять за всю ніч прокидалася, підбивала подушку, змінювала пози для сну, підминала під себе ковдру, робила все задля того, щоб відігнати того покидька зі своїх снів. Та де там, цей незваний гість все ломився та ломився, з ноги вибивав двері та творив все те, що обіцяв у смс...

- Покидьок! - Це вилетіло з мене, коли я побачила своє зображення у дзеркалі.

Ну, звичайно, мішки під очима такі, що час бігти в банк та грабувати його, складаючи гроші в ці мішки. При цьому маску на обличчя варто вдягнути. І не заради того, щоб полісмени не розпізнали мій фейс на камерах спостереження, а більше заради того, щоб працівники банку не злякалися моєї фізіономії й не впали без свідомості. Бо тут кошмар, а не фейс.

- Все гаразд, доню? - Запитала мама, коли ми з нею сіли снідати після того, як я хвилин сорок приховувала нічні "пригоди" макіяжем в туалеті. Більш-менш начебто вийшло. Хоч ні про яку свіжість мови навіть йти не могло. Я відчувала себе вичавленою. Інтиму у мене ще не було, але думаю щось типу такого стану я буду відчувати після першого разу. Чорт забирай, головне цьому придурку Рамосу про це не проговоритися, бо його тільки порадує цей факт.

- Так, все добре, а чому ти питаєш? - Намагаюся вдати, що все супер, а в самої ноги трусяться. Ноги, між якими влаштувався вночі цей Рамос... Боже, треба доїдати та валити, поки соромом не залилася з голови до... Тих самих ніг.

- Ти якось втомлено виглядаєш, тяжко дається тобі ця робота, так?

- Просто ще не звикла, - до моральних виродків, яких носить ця земля. Ось до цього я не звикла, мамочко. Але, звичайно, це проганяю тільки в голові, мамі нічого не кажу, бо якщо тільки заїкнуся стосовно цього нав'язливого персонажа, то можна вважати, що я не працюю в нареченого сестри. Рідна всіх за мене порве, всім натягне все що зайве колихається на око, але і я заодно звідти звільнюся. - Та скоро це минеться. Ввіллюся в режим і все буде окей.

- Доню, ти ж знаєш, що тільки тобі стане важко, і ти зрозумієш, що далі не варіант там працювати, то ти відразу звільняйся, домовилися? Ми з татом тобі допоможемо.

- Знаю, мамочко, і дуже вам з татом вдячна за те, що ви завжди готові мені прийти на допомогу, - вкидаю останній шматочок сосиски в рот, запиваю кавою та підриваюся з крісла, щоб поцілувати рідну, - все, я побігла, не хочу запізнюватися.

Я залишила мобільний у своїй спальні, вирішила не брати його з собою, щоб хоча б поснідати в спокійній атмосфері. Що як цьому ідіоту Рамосу сперма в голову встрілить з самого ранку й він вирішить ще накидати мені пару повідомлень?

Але ні, поки тихо. Або ще спить покидьок, або...

- Доброго ранку, Ніколас Олександрович, - або цей Рамос вже мчить до мене на роботу, щоб втілити свої погрози у життя. Розкласти мене десь так, як він це зробив у сні... - Ви дзвонили?

- Так, - та пропущений був від боса, в котрого я хотіла попросити ще один відгул, та тут же відкинула цю ідею, бо це було б відвертим нахабством. Тоді я була б сама схожа на цього Рамоса, тільки в жіночому образі. Два відгули за три робочі дні - по іншому як нахабством це і не назвеш. - Тобі там потрібно пройти медкомісію, щоб тебе повністю оформили, тому вирушай відразу з дому в лікарню. Поглянеш по ситуації, якщо все затягнеться, то можеш сьогодні на роботу не виходити.

Я хотіла було сказати керівнику, що він мій сьогодні особистий Санта Клаус, чарівник, котрий виконує мої мрії, чи хоча б просто подякувати, але він поклав слухавку. Чітко дав розпорядження й на цьому завершив розмову. А я... Я після першочергового приливу ейфорії, що не треба буде йти на роботу та перетинатися хоча б сьогодні з тим збоченцем, вгамувалася. І задумалася. Вивітрилися всі райдужні думки з голови й залишилися питання по факту. А чому саме бос особисто подзвонив до мене та повідомив про медичну комісію? Хіба це не завдання відділу кадрів? Це в мене якісь особливі преференції, або Ніколас дізнався щодо цього Рамоса і таким чином відгороджує від нього? Чи ще варіант... Вислухає того ідіота і я з цією довідкою з лікарні піду шукати собі нове місце роботи?