Розділ 48

"Любиш пограти? Бачиш, у нас є куди більше спільних тем, чим ти собі думала, кицю. Я теж люблю грати."

Через час після дзвінка від цього схибнутого Рамоса, на мій телефон прийшло повідомлення. Не варто навіть дивитися на ім'я відправника, щоб бути впевненою на сто відсотків, що це смс теж від нього. Звичайно, я не пішла на цю зустріч. Звичайно, я проігнорувала його погрози. Як я могла ще вчинити, зберігши невинність, а головне честь? Хоч в цьому певно випадку це одне й те саме...

- Це знову цей придурок?

- Так, - і простягаю Андрію мобільний, щоб той сам почитав "романтичне" послання від мого нового "прихильника". Мені необхідно було з кимось поділитися даною ситуацією. Комусь вилити душу. Сестра не варіант, вона б навпаки стала на бік цього Рамоса та сказала, що якщо там симпатичний екземпляр, то потрібно погоджуватися, бо так все життя і проходжу незайманою. Ніколасу розповідати теж не найкраще рішення, я і так занадто багато проблем принесла йому на голову. Батьки? Підставити не тільки себе, а і того самого нареченого Альбіни, оскільки мама з татом відразу ж звернуться в поліцію й розпочнеться така катавасія, з яким переможцем все одно вийде цей іспанець. Чи чилієць. Чи якої він національності цей покидьок.

- А ти йому не давали приводів? - Андрій здавався мені найкращим варіантом задля того, щоб поплакатися, поплакатися без сліз, та навіть він заганяє цим запитанням. Навіть хлопець ставить таке питання, що я починаю підозрювати, що зробила помилку, вирішивши йому довіритися.

- Звичайно, ні, - тримаю язик за зубами стосовно того, що якби я дала привід цьому нахабному аборигену, то я б перекидалася в нього в печері, а не сиділа тут на лавочці, неподалік свого будинку, обсмоктуючи його кісточки, - там такий мерзотник, що не знає слова "ні".

Тим паче в мене типу є хлопець. Є ж? Чи це я собі надумала зайвого? Не визнаюся Андрію в цьому, але саме його я маю на увазі, коли гадаю, що в мене є хлопець.

- Лайно, - і це все? На цьому Андрій закінчить? Якщо чесно, то я розраховувала на те, що він набере до цього Рамоса, пояснить йому, що так і так, той щось сплутав, коли поліз до чужої дівчини, запропонує зустрітися, щоб все вирішити з ока на око. Хоча б щось запропонує мені, як вірно вчинити. - А у цьому приміщенні, куди ти влаштувалася працювати, висять вогнегасники?

Та хлопець обмежується "лайном" і питанням щодо... вогнегасників? Що за чортівня?

- Та не знаю... не бачила, - сьогодні мій перший робочий день, мені явно було чим зайнятися, чим роздивлятися вогнегасники, та і взагалі сумніваюся, що хоч колись стане настільки сумно, що я буду займатися такою нісенітницею, - а до чого тут вогнегасники?

Андрій пропонує мені цим вогнегасником одне місце загасити, щоб я не сильно переймалася за дії та слова того придурка Рамоса? Таке розв'язання проблеми хлопець намагається наразі впарити?

- Я б міг домовитися, щоб у вас на фірмі провели пожежну перевірку, і якби чогось не вистачало, чи то було не у нормі, то ти могла б таким чином шантажувати свого нового керівника, щоб той тебе не звільняв через цього свого знайомого клієнта.

- Шантажувати? - Деколи краще жувати, ніж щось казати. Андрій взагалі знає різні поговірки, я в цьому вже переконалася, чи в курсі він стосовно цієї? Саме в цьому випадку хлопець би краще промовчав, ніж таке видавати. - Андрій, ти певно мене не зрозумів - у мене проблеми з цим Рамосом, а не з керівником. Я не хочу підставляти людину, яка ні в чому не винна.

- Як це ні в чому? А те, що твій керівник збирає навколо себе ідіотів, це хіба не його вина?

- В нього з тим Рамосом чисто робочі відносини. Яка моєму керівнику різниця до того, як цей його клієнт спілкується з дівчатами та як з ними поводиться? - Ну, справді, до чого тут одне та інше? Можна бути класним бізнесменом та нікчемним сім'янином. Ніколаса має хвилювати той факт, що цей Рамос огидна людина в плані любовних стосунків? З чого б це? Це могло б трапитися тільки з однієї причини, та я її відразу відкидаю, оскільки особисто знайома з нареченою чоловіка.

- А що це ти так захищаєш цього свого боса? Він що тобі життя врятував, чи що?

Мені - ні, а от маленькій дитині дав надію. Хоча б за це йому потрібно бути вдячною.

- Гаразд, дякую, що вислухав, буду я вже йти додому, - я не бачу сенсу Андрію все пояснювати та роз'яснювати, немає на це ні сил, ні бажання, тож клюю його в щоку й підриваюся з лавочки, щоб вирушити до себе. Можливо, я і перегнула щодо думок з приводу того, що ми з ним можемо бути парою. Пару зустрічей минуло, а ми вже на порозі скандалу. Я емоційно виснажена. Витиснута за цілий день. Саме тому зійду з цього порогу та закрию за собою двері. Навіть якщо ці двері й можуть привести до стосунків з Андрієм.

- Кіро, зачекай, - але хлопець встигає просунути руку у ці двері, точніше зімкнути її на моєму лікті, - вибач, згоден - погарячкував.

- Тобі навіть чисто відштовхуючись від професії не можна цього робити, - я дійсно фізично, та ще більше морально втомилася за цілий день, але все одно рада, що Андрій тут же вирішив перепросити. Було б ще куди гірше, якби ми з ним розійшлися на мінорній ноті. Це б добило мене і так після дуже і дуже тяжкого дня.

- Згоден, - хлопець відчуває, що я готова до примирення, навіть якщо ми й сильно не сварилися, тож усмішка з'являється на його такому красивому обличчі, в яке я починаю все більше закохуватися, - та все ж в деякому плані я не стримався і справді погарячкував.

При цьому дістає щось з кишені та простягає мені це щось. І це... гроші? Чому вже третя людина за день вважає, що я настільки ласа до цих папірців, що готова на все заради них?