Розділ 46

- Доброго дня, - в нареченого Альбіни всі клієнти такі дивні, чи це сьогодні, в честь мого першого робочого дня зібралися "ексклюзивні" екземпляри? Підіймаю погляд від документів, спрямовую погляд на новоприбулого чоловіка, котрий нетямуще на мене витріщається, ніби я чорт з ріжками, а не цілком звичайна дівчина. - Проходьте.

- Не впевнений, що потрапив по правильній адресі, - і не зрушує з місця, так і стовбичить біля дверей. Хоча по зовнішньому вигляду і не скажеш, що цей персонаж не рішучий. Затюканий. Симпатичне обличчя, явно спортивна фігура, котру обтягує дорогий костюм. Не спортивний, звичайно. Такі чоловіки й з дівчатами не мають проблем, та і питання розв'язують рішуче й без якихось вагань. В них все розв'язується легко та невимушено.

- Ви до Ніколаса Олександровича, вірно? - Дані представники сильної половини людства притягують до себе як магнітом, але водночас варто їх остерігатися, бо з'їдять і навіть не помітять. Використають і навіть не запишуть твого імені в список сто покорених дівчат. Бо там цифри вже завернули за тисячі.

- Так, до Ніколаса, але схоже я потрапив в якусь модельну компанію.

Ага, отже, я не помилилася, черговий пожирач сердець, який просто вирішив відразу зайти з компліменту. З місця в кар'єр.

- Ніколас Олександрович, звичайно, видний чоловік, але він наразі знаходиться у своєму кабінеті, - вже на підсвідомості цей персонаж вважає, що рибка на гачку й легко дасться, щоб її витягнули зі ставка та посмакували нею на обід, але ні, я не на гачку, ще навіть не повелася на наживку, - вам його покликати, чи ви самі пройдете в кабінет керівника?

- А мені подобається, - я розраховувала на іншу реакцію, якщо чесно, та бачу моя відповідь навпаки радує цього клієнта, усмішка на тридцять два, і ноги почали функціонувати. Котрими він перебирає до мого столу та сідає на стільчику, на якому не так давно плювалася отрутою Любаня. - Як звати прекрасну леді?

- Це ви за кого? - Обертаюся вправо, потім вліво, начебто шукаю ту саму "прекрасну леді", можливо, все ж вдасться відбити бажання в цього персонажа підкочувати до мене свої... помідорки.

- За вас, красуне.

- Кіра Валеріївна, а вас як представити Ніколасу Олександровичу? - Ділові питання, ми тут вирішуємо ділові питання. Саме цією фразою я хочу це продемонструвати даному клієнту. Навіть якщо в нього голова дещо закружляла, побачивши мене на місці секретарки. Хоча, по його думці, це я маю мліти й шаленіти, що такий красунчик уважив своєю увагою.

- Отже, Кіра?

- Кіра Валеріївна, так, саме Валеріївна, - якщо так і надалі піде, то я буду просити в Ніколаса додаткову оплату за свою роботу. І нехай не вважає мене нахабною, і ви не думайте, що я зажралася, просто другий підряд клієнт і такий дикий. Одна звихнута на голову, інший не розуміє слова "ні". - Як я можу до вас звертатися?

- Рамос, - і погляд цього Рамоса переміщається в район моїх грудей. Добре, що я одягнула гольфик, котрий надійно все прикриває, в іншому випадку довелося б оченята цього чоловіка шукати в моєму бюстгальтері.

- А по батькові? - З дитиною було б легше спілкуватися, ніж з цим здоровим лобурякою.

- Залишимо в спокої мого батька. По-перше, він вже на тому світі, а по-друге, я і без батька вмію багато чого. Хочеш перевірити, кицю? Після роботи у мене?

- Вибачте, але в мене є наречений, - я в ступорі від такої прямолінійності. Я, звичайно, розумію, що є різні персонажі, ну щоб такий нахабний... Котрий ледве не через пару хвилин знайомства пропонує одне спільне ліжко на двох..., - я не зацікавлена у вашій пропозиції.

- Наречений не чоловік, посунеться, - та його очі почали ще більше сяяти, коли він дізнався про те, що я маю нареченого. Це якийсь збоченець. - Я можу і заплатити, не проблема. Ти тільки озвуч ціну і я...

Гаразд, якби це був один ідіот протягом дня. Окей, якби це було щось більш-менш адекватне. Але два ідіоти за пару годин, котрі зовсім з головою не дружать? Та ще й обидва рахують мене проституткою? Це перебір. Явний перебір. Моя долоня була в цьому питанні повністю зі мною солідарна, тож не дивно, що вона прилетіла по пиці цього дурня.

- Прикольно, - він точно шизофренік. Замість того, щоб закрити пельку, щоб почати фільтрувати все те, що з нею виходить, цей Рамос ще сильніше шкіриться, а очі залиті туманом, свідомість явно покинула голову чоловіка, - тепер у тебе два варіанти, кицю. Або сьогодні ввечері ти прямуєш до мене та задовольняєш всі мої фантазії, навіть самі відбиті і я нічого не розповім Ніколасу стосовно твоїх вибриків. Ти й надалі продовжуєш тут працювати, горя не знати. Якщо ж ні... Що ж, тоді пакуй свої манатки, маленька, рахуй ти тут більше не працюєш. Третина бюджету компанії Ніколаса тримається на мені. Без цієї частки рахуй бізнесу немає. Як думаєш, кицю, кого вибере твій бос - партнера по бізнесу, по факту його всі статки, чи чергову секретарку - підстилку, ім'я якої він через пару хвилин забуде?