Розділ 37

- Привіт, - пригортаюся до Лії, акуратно й ніжно це роблю, хоч і хочеться міцно-міцно притиснути подругу до себе та якось підбадьорити. Передати хоч трішки своєї позитивної енергії дівчини, бо виглядає вона доволі кепсько. Але не роблю цього саме з тієї ж самої причини. Дуже квола. - Ти така бліда... Ти хоч спала?

- Трішки, - подруга намагається усміхнутися, але такою усмішкою клоуни лякають дітей. Це посмішка болю і навіть певного відчаю, - коли сіла почитати відгуки стосовно лікарні, де можна було б зробити Софійці операцію, і пригорнулася потилицею до стіни. Так і заснула.

- А де Софійка? - Я приїхала до дівчини на гуртожиток, саме там ми з нею домовилися зустрітися, і поряд немає малої. Отже, вона, скоріш за все, залишилася в лікарні. І, напевно, з Галиною Василівною. І, на жаль, все дуже кепсько, якщо її звідти не випустили. В іншому випадку не було б сенсу тримати її в стінах того закладу.

- В лікарні, - підтверджує мої найгірші припущення Лія, - мала дуже не стабільна. Потрібен постійний контроль. Я навіть не знаю, чи вона...вона...

Здавалося б за цю добу ні краплинки рідини не мало залишитися в тілі моєї подруги, вона все виплакала за ці неповні двадцять чотири години, але я прекрасно бачу, як в її очах збирається рідина, а вже через секунду вона котиться по щоках Лії, демонструючи всю критичність ситуації.

- Заспокойся, заспокойся, - ще вчора в обід я смакувала момент свого повноліття, передчувала класну вечірку в колі своїх подруг, а вже зараз, пройшло трішки більше як добу і я відчуваю себе витиснутим лимоном. З мене вижали всі соки. Навіть уявити не можу, як себе почуває Лія. В неї то проблема в рази гірше. Дім це купа цегли вперемішку з іншою чортівнею, а життя, ще й життя маленької дитини не відновити. Не відбудувати. Не дати другий шанс... - Я взяла кошти на перший час, далі думаю ще щось знайду.

Коли я повідомила Ніколасу, що прошу зарплатню вперед не на відбудову згорілого будинку, а на допомогу доньці своєї подруги, то думала він відмовить. Не зрозуміє такого мого вчинку. Та чоловік навпаки дав мені кошти за рік роботи в його компанії. За РІК. Уявляєте? Хоч я розраховувала на пару місяців, максимум на пів року. Плюс повідомив, що якщо я якісно буду виконувати свою роботу, якщо зарекомендую себе цінним працівником, то моя ставка може збільшитися найближчим часом, до того ж є різного роду премії за заключені домовленості з клієнтами. Виявилося, що частина цих коштів розкидається на всіх учасників цього колективу, а не тільки Ніколасу Олександровичу в кишеньку. Як то у випадку з дев'яносто дев'ятьма керівниками компаній.

- Ось, тримай, цього ж має вистачити для початку? - Сума вийшла настільки чимала, що у звичайний конверт не помістилася, довелося попросити нареченого Альбіни надати коробочку, щоб поки я доберуся до Лії, щоб мені не дали по голові та не відібрали таку "здобич". Не дивно, що таксист поглядав на цю мою ношу, коли ми їхали сюди. Я так міцно її стискала та оберігала, начебто це злиток золота, а не шматок паперу.

- Це все гроші? - Подруга теж в шоку, навіть дещо перемикнулася з плачу на розглядання даної коробки. І справді, не кожного дня побачиш, щоб купюри носили в такій посилці.

- Так, - ну, хоч так дівчину трішки відволікла, і то вже добре.

- А де ти взяла стільки? - Лія не повірила, що всередині реально гроші, тож відкрила ту коробку, і коли впевнилася, що це все не розіграш, перевела на мене збентежений погляд.

- Влаштувалася на роботу й попросила декілька зарплат вперед, - не приховую від подруги свою тактику, але не видаю всю правду. Про те, що це зарплатня за цілий рік. Хто повірить в те, що керівник дасть кошти людині, яка тільки но влаштувалася до нього працювати й не пропрацювала ні дня? Я вже мовчу про те, щоб завалити такою величезною сумою.

- Мені неодмінно потрібно і самій піти туди працювати.

- Все зробимо, - хоч маю сумніви стосовно того, що вдруге Ніколас так розщедриться. Одне діло я, все ж таки без п'яти хвилин родичка, він знає моїх батьків, стане чоловіком моєї сестри, тож зможе "вибити" свої гроші назад. З Лією буде куди тяжче. - Головне з малою розберися, а потім вирішимо і це питання. Ти кажеш, що дивилася лікарню, де можуть Софійці операцію зробити. І що там?

- Та там..., - розчаровано зітхає дівчина й набирається сили, щоб продовжити. А я дивуюся стержню подруги. Наскільки ж вона сильна, хоч і не визнає цього. Залишитися одній виховувати дитину, потім спіткнутися з такою проблемою катастрофічного масштабу і все одно не опустити руки й діяти. Пробувати все виправити. Не дарма я з нею дружу й вважаю найкращою подругою. Лія неймовірна людина. Мені дуже пощастило, що я з нею познайомилася. - Дуже дорого. Дуже.

- Але ж реально, правильно? Можна зробити цю операцію? - В дурні часи живемо, в дуже дурні, де задля того, щоб зберегти дитині життя, необхідно мати чималу суму на балансі. В іншому випадку... Навіть страшно уявити цей інший випадок та його наслідки.

- Так, реально, і я знайшла один спосіб, він скоріш і один єдиний, як оплатити цю операцію, - по очах дівчини бачу, що там не спосіб, а якесь катування, але водночас в цих же очах спостерігаю рішучість, котра означає, що Лія піде на все і навіть більше, тільки б врятувати доньку...