Розділ 32

- Кіра!

Мене ніби струмом пронизує від цього єдиного слова. Моє ім'я наразі спрацювало як електричний шокер, котрий пробрав все моє тіло. Куди краще будильника привів до тями. Бо того я можу ігнорувати, чи то переводити час з одного на інший, відкладати кожного разу на п'ять хвилинок, за яких сподіваюся добачити сни, і так може тривати протягом години, а тут одного імені вистачає, щоб підірватися з ліжка та розплющити очі на максимум. Ніби я не спала всього секунду тому, а дивилася кошмар, і саме в цю мить розпочинається найжахливіший момент фільму. Монстр вилазить з-під ліжка й ось-ось схопить мене за ноги й потягне чорт знає куди.

- Так, - промовляю, а після відводжу мобільний від вуха, щоб поглянути, хто набирає. Номер невідомий, але от голос ну, вже дуже знайомий. Я його десь чула. Зовсім недавно.

Година дня? Погляд чіпляється за час на дисплеї телефону і я приходжу в черговий ступор. Це що я проспала близько п'яти годин? Навіть не відчула, коли впала в царство Морфея і до обіду валялася в ліжку, начебто у мене проблем взагалі немає. Все класно, можу собі дозволити розслабитися.

- Це Ніколас, - я мала рацію - я цей голос чула. І справді зовсім недавно. Буквально сім годин тому.

- Так, я зрозуміла, привіт, - але що сталося? Чому чоловік дзвонить? Бажає дізнатися, чи я з'їла його супчик?

- Судячи з останніх не надто оптимістичних подій, тобі потрібна робота, я ж правильно розумію?

- Так, потрібна, - соромно. Дуже сильно соромно, що інші думають про порятунок моєї п'ятої точки, в той момент, коли я спокійнесенько цю п'яту точку поклала на ліжко та не переймаюся, що з часом проблем на неї може стати в рази більше. Якщо залишати її в режимі офлайн. Тобто недвижною.

- У мене в компанії звільнилася одна вакансія. Якщо хочеш, то можеш спробувати пройти співбесіду. Зарплатня достойна. Робота не пильна.

- А що потрібно робити?

- Приходь - дізнаєшся. Тільки Альбіні ні слова стосовно того, що я тобі тільки но запропонував.

- Чому? - Це ще що за новина? Чому йому приховувати це від своєї нареченої, а мені від рідної сестри?

- Побережи мої нерви. Надумаєш - набирай. Домовимося.

- Так, - тільки наречений сестри завершив виклик, як тут же набирає Лія, а я вчергове відчуваю себе останньою мерзотою. Подруга висить на тонесенькій ниточці втратити дитину, не дай Боже, звичайно, а я відсипаюся.

- Кіро, ти б могла позичити мені трохи грошей? - Дівчина без привітань, без зайвої лірики відразу переходить до конкретики, і це ще більше підкреслює, що ситуація кепська. А, можливо, "кепська" це лише вершина айсберга. Холодного, беземоційного айсберга, котрий пронизує своїм холодом кожну частинку тіла, витрушуючи з цього тіла життя.

- Скільки? - Само собою у мене немає коштів на операцію Софійки. На жаль, не було й раніше, а після нічних подій, то і подавно немає. Але я не можу хоча б заради пристойності запитати в подруги, яка сума їй потрібна. Я і так не подзвонила й не спитала, як там у них справи.

- Скільки маєш. Можливо, є якась заначка у твоїх батьків. Я все віддам. До копійки. Ми вирішили з мамою пробувати їхати за кордон, просити лікарів зробити операцію Софійки. В борг, в розстрочку під величезні відсотки, але хоча б якось, щоб мала вижила. І тепер дзвоню до знайомих та близьких випрошую кошти на дорогу та на перший час перебування в тій країні. Відчуваю себе огидною матір'ю...

- Лія! Що ти таке говориш? Ти гарна мати!

- Така гарна, що ходжу по світу з протягнутою рукою й прошу милостиню. Дуже гарна мати...

- В житті різне буває, і ти ж не просиш на пляшку, а для діла. Тим паче для такого діла. Так що не говори дурниць! Я спитаю у батьків, думаю, вони позичать та і в мене має щось бути.

- Дякую, Кі, дуже тобі дякую, - чую безмежну подяку в голосі подруги, а після наступає скиглення, схлипи по ту сторону зв'язку, від чого моє серце обривається й не розуміє, за що цій дівчині та її маленькій дитині таке випробування підкинула доля. Живуть же різні негідники, мерзотники, лазять по планеті цій, завдаючи тільки негативу оточенню, чому ж такі покидьки живуть чорт знає скільки, а мале дитя зазнає такого горя? Чим воно і кому завинило?

- Все буде гаразд, - у самої вже виникає бажання заплакати, знову заплакати, та все ж тримаюся, щоб не підштовхувати Лію в ще глибшу психологічну яму. Вона і так на межі, а на ній ще й дитина. Навіть ворогу такого не побажаєш. - На коли потрібні гроші?

- Бажано на сьогодні, максимум на завтра. Будь-якої миті може розпочатися ускладнення та...

- Отже, сьогодні ввечері зустрінемося. Я тебе наберу. І не розкисай, ти маєш Софійці показувати приклад. Тримайся! Заради неї. Заради себе. Заради вашої чудової родини!

- Не очікував, - і справді в голосі відчувається здивування. Мій співрозмовник реально не очікував мого дзвінка.

- Я згодна на твою пропозицію, - промовляю впевнено, але не настільки впевнена в цьому задумі у своїй голові. Не до кінця приймаю цей факт. Не вірю, що ця затія адекватна.

- Скину час і місце повідомленням. Не запізнюйся. Те, що ти сестра моєї нареченої, не дає тобі права творити що хочеш.

Він відразу розставляє все по своїх місцях. Він - бос. Я - підлегла. Він командує. Я - виконую. Він завжди правий. Я маю знати, що він завжди правий і це адекватно приймати. Ні? На вихід. Ніхто сюсюкатися зі мною не збирається.

Та як Ніколас поставиться до того, що я тут же з порогу знахабнію та попрошу пару зарплат наперед, навіть не пропрацювавши й години?

От і перевіримо. І не тільки це перевіримо...