Розділ 25

- Тут всі виховані люди, сестричко, - потрібно було якось розрядити атмосферу, оскільки батьки застигли на місці як вкопані після таких визнань їхньої донечки. - Закриєтеся у твоїй кімнаті, все ж таки ви не вдома й ніхто вас не буде турбувати.

- Авжеж закриємося, сестричко, - хоча бачу по цих палаючих очах, що Альбіна хотіла б мені рота закрити, а не двері у свою кімнату. - Побережу твою психіку пристойної дівчинки.

- Я в душ, - вистачить! Не знаю як мамі та татові, видно, що не дуже, але я починаю скипати він цієї дурні, яку молотить Альбіна. Адже спочатку вона ледве не прямим текстом повідомляє, що вони з Ніколасом сплять голяка, а після ще й заявляє при всіх, що я незаймана. Батьки то й знаку не подадуть, що усвідомили про що говорить їхня донька, все ж таки вони виховані на відміну від неї, але факт залишається фактом - сестра лізе в моє особисте життя. Розкриває це особисте життя на загал.

- Кіро, може не варто? Тобі там не стане знову кепсько? - Мати переймається, боїться, що я знову втрачу свідомість. Адже від першого разу минуло всього нічого, якась година, можливо, трішки більше.

- Ні, мамочко, все гаразд, - набагато гірше буде, якщо я залишуся тут і продовжу слухати це лайно з вуст Альбіни, - тим паче я хочу прийняти холодний душ. Він допоможе мені збадьоритися та повністю прийти до тями. Ще раз дякую вам за те, що ви завжди поряд.

Хапаю домашній одяг, цілую в щоку спершу маму, а після і батька й хочу повністю проігнорувати сестру, яка обперлася на одвірок та спостерігає за моєю втечею. І чомусь я впевнена в тому, що Альбіна задоволена тим, як ввігнала мене в сором своїми гидотними словечками.

- Тільки не забудь закритися у ванній, моя тобі порада, сестричко.

Це летить мені вже в спину й відразу після цієї фрази чую маму, яка починає шпетити доньку за те, що навпаки було б краще, якби я не зачиняла двері, бо можу втратити свідомість і тоді тяжко буде витягнути мене з ванни. Та нехай вибачить мені рідна, але повертатися й запевняти її й тата в тому, що все окей, не треба так сильно переживати я не буду. Не хочу знову вступати в словесну перепалку з сестрою. Аж надто вона вороже налаштована проти мене.

З якого моменту її так попаяло? Задумуюся над цим, поки наливаю на голову шампунь та розтираю його по всьому волоссю, бажаючи змити всі зайві запахи й заодно проблеми. Це сталося після того, як Ніколас запропонував підвезти мене до Лії? Начебто Альбіна адекватно відреагувала на цю ініціативу, дуже сильно не противилася. Можливо, коли її наречений залишився очікувати мене й мою подругу під гуртожитком? Куди вірогідніше.

Або... Наношу на руку гель і згадую про браслет. Про подарунок Ніколаса на мій день народження. Яке було всього шість годин тому, а таке складається враження, ніби минуло як мінімум пару років. Аж достобіса подій сталося за цю бурхливу ніч. Може бути, бо Альбіна якось дуже дивно відреагувала на цей браслет. А тепер його немає...

Я не поспішала приймати душ. Ретельно вимивала кожну частинку свого тіла, щоб змити нічні спогади з тіла, і, якщо вийде, з голови, й плюс вирішила не гнати коней, щоб заснули люди. Щоб батьки та сестра з нареченим відправилися спати, а я вже зі спокійною душею попрямую у своє ліжечко. Від однієї думки про нього на душі стало якось легко. Нехай вже через пару годин доведеться розв'язувати достобіса проблем, але зараз, в цю мить ці пару годин були на вагу золота. Просто віддатися сновидінням. Просто відпочити. Просто розслабити голову.

- О, а ти чого не спиш? - Я вважала, що сорока хвилин цілком достатньо задля того, щоб всі розійшлися по своїх кімнатах, але, як виявилося, ні. Не достатньо. Оскільки застала Альбіну на кухні. Вона сиділа, обпершись головою на руки й вже куняла, та варто було мені зайти, як сестра тут же стрепенулася.

- Чекаю Ніколаса, а ти чого сюди прийшла? - Мінімум приязності, точніше явно відчувається, що її зовсім немає. І мій більш-менш нормальний настрій після душу знову котиться у зливну яму.

- Води попити перед сном. Я ненадовго, - якби знала, що ти тут, то б з крана попила у вбиральні.

Та вже якщо я тут, то не буду ж я тікати з власного дому. Саме тому прямую до холодильника, дістаю звідти пляшку з водою та насолоджуся від того, як прохолодна рідина торкається спочатку мого язика, а після блаженним водоспадом розповсюджується по моєму стравоходу.

- Добраніч, - кидаю на прощання сестрі, навіть не дивлячись в її сторону, щоб жахіття не снилися вві сні й прямую на вихід з кухні. Ось тільки...

- Як то кажуть - на мисливця й красуні біжать, - переді мною постає Ніколас, повністю перекриваючи вихід з кімнати. І вимовляє цю фразу з посмішкою, досліджуючи моє обличчя.

- Кхм...

Це "кхм" для чоловіка. Я то знаю з якого писка вирвалося це "кхм".

- А я що кажу - на такого мисливця всі красуні збіглися, - Ніколас не розгубився, не подав знаку, що не очікував побачити тут свою наречену, але щось мені здалося, що він не надто радий присутності Альбіни. Чи то скоріше мені здалося. - Ось тобі таблетки, Кіро. Випий, через п'ятнадцять хвилин мають подіяти.

- Ніде не було таблеток, що тебе так довго не було? - Запитує сестра, поки я забираю з рук її чоловіка медикаменти та проробляю ту саму дорогу до холодильника, яку торувала всього хвилину тому.

- Та були, я тобі навіть більше скажу, кохана, вони були в тій ближній аптеці, в яку ти ходила і нічого не купила.

- Тоді де ти був понад годину? - Альбіна ігнорує звинувачення з боку Ніколаса, цілком аргументовані звинувачення, якщо таблетки й справді були в тій аптеці, натомість цікавиться походеньками свого улюбленого. А я хоч і не видаю зацікавленості, намагаюся відсторонено триматися від цієї парочки, але й мені цікаво, де чоловік вештався стільки часу. Вже й наші батьки повернулися. Вже навіть спати пішли. А він все в пошуках медикаментів. При чому вони знайшлися в першій же аптеці.

- Придбав Кірі супу, - я якось не звернула уваги на другу руку Ніколаса, відразу не помітила, що він там щось тримає, а от зараз чоловік її підіймає й демонструє прозорий пакетик з пластиковими коробочками всередині нього, в яких певно і знаходиться їжа, - їй варто підкріпитися після втрати свідомості.

Сподіваюся, що цей супчик хоча б трішки охолов, поки Ніколас доставляв його до нашого будинку, оскільки я не хочу отримати численні опіки голови...