Розділ 3

Хто б міг подумати, що мій перший раз відбудеться саме так: несподівано, гостро, дико. Спочатку я злякалася, але Баграєв якимось дивним способом зміг викинути з голови все зайве. Тепер там було порожньо і все, на що я могла покладатися – це на власні відчуття. 

А я і не знала, що може бути так… неймовірно. Єдиний момент, який шалено налякав – коли стало дико боляче. Тимур завмер і здивовано витріщився на мене. 

– Який сюрприз, крихітко, – задоволено усміхається і продовжує те, що розпочав. 

Баграєв не відпускає мене практично до ранку. А коли нарешті мирно сопить поряд, я можу тихенько прокрастися у ванну кімнату. З дзеркала на мене дивиться зовсім інша дівчина. Волосся скуйовджене, вуста розпухли від поцілунків, а на шиї сліди від губ і зубів чоловіка. 

Вмивши обличчя, збираю волосся у гульку і швидко одягаюся. Залишатися тут я не планую. Ми обоє отримати те, що хотіли, і я точно не буду шкодувати, що моїм першим чоловіком став саме Баграєв. Хай там як, він дико гарний і знає, як зробити так, щоб я плавилася у його руках. 

Впевнена, що ми більше ніколи не побачимося, адже я не працюватиму на Марка, а шукатиму простішу роботу. 

Перед тим, як залишити квартиру, кидаю останній погляд на сплячого чоловіка. Він зайняв практично усе ліжко і міцно спить на животі, а я розглядаю його широку спину і те, що нижче.

Тихо причинивши двері, поспішаю до ліфта. Натискаю кнопку нульового поверху і їду вниз. Тіло все ще не підкоряється мені, болить і саднить. Напевно, ще нескоро відійду від цього божевільного марафону. 

Вийшовши на стоянці, одразу бачу знайомий позашляховик і йду до нього. Можна було б викликати таксі, але для початку треба дізнатися адресу. 

– Викличте мені таксі, будь ласка, – кажу тому ж охоронцеві, який якраз вийшов з салону.

– У мене наказ відвезти вас додому, – стримано заявляє чоловік і знову відчиняє для мене двері. 

Ну що ж, наказ – так наказ. Мені-то що? Це краще, ніж чекати на таксі та витратити ще трохи часу на це. 

Коли сідаю у салон, одразу бачу знайому коробку на сусідньому сидінні. Здається, Баграєв – чоловік слова, і йому абсолютно байдуже, що ці коштовності шалених грошей коштують. 

– Це вам, – знову каже бугай, тільки-но автомобіль рушає. 

Я нічого не відповідаю і відвертаюся до вікна. У мене навіть думки не було забирати собі ці коштовності. Ця ніч того не коштує. Хоча, якщо згадати все, коштує вона значно дорожче. 

Просто я прийшла до Баграєва не за цим. Хотіла помститися Олегу і собі довести, що чогось варта. Якщо мене захотів сам Баграєв, отже, варта. Хіба ні?

– Дякую, що підвезли, – кажу, тільки-но автомобіль зупиняється за метрів сто від мого дому. Я ж не ідіотка називати свою справжню адресу. Хто ж знає, що збреде в голову цьому Тимуру!

– Зачекайте! А подарунок? – бугай виходить вслід за мною і поспішає до задніх дверей. 

– Не треба, – зупиняю його. – Скажіть Тимуру Марковичу, що цей подарунок надто дорогий для мене. 

Видно, що чоловік розгублений, але мені якось байдуже. Поки він розгублено кліпає очима, я розвертаюся і швидко перебираю ногами. Зникаю за поворотом і вже там видихаю з полегшенням.

На вулиці тільки світає і людей мало. Швидко прямую до свого будинку і застрибую у під'їзд. У квартирі також тихо. Діна спить, тому тихенько йду в душ, а тоді – у свою кімнату. Лягаю під ковдру і прикриваю очі. 

Буду думати, що все це – просто сон. Прекрасний сон, де я була такою щасливою. І байдуже, що тривало це зовсім недовго, а чоловік, який робив зі мною неймовірні речі – все ще незнайомець. 

Добре, що сьогодні субота і можна спати весь день. Та коли розплющую очі й бачу, що сонце вже високо у небі, розумію, що час вставати. Роботи у мене більше немає, тому треба щось підшукати, щоб можна було з навчанням поєднувати. 

На кухні гримає посуд і час від часу кашляє Діна. Здається, вона все ще хвора, але їсти хоче. 

Одягаю штани та футболку і йду до неї. Так багато маю розповісти, але не знаю, як подруга відреагує на  мої зізнання. 

– Привіт! – сідаю за стіл і голосно позіхаю. Сьогодні Діна зовсім не схожа на себе. Гулька на голові й ні грама косметики на обличчі. Зазвичай вона виглядає так, наче щойно зійшла з обкладинки модного журналу. Світле волосся укладене, макіяж ідеальний. 

– І де тебе носило всю ніч? – питає зацікавлено. 

– Це довга історія, – хмикаю. 

– Ого! – дивується Діна. – Невже в Олега залишилася? 

Так уже склалося, що Діні Олег не подобається. Здається, моя подруга краще розуміється у чоловіках, ніж я. 

– Олег виявився мудаком, – зітхаю. 

– Навіть так? – зовсім не дивується Діна. – Тоді де ти була?

Доводиться розповідати з самого початку, і чим далі заходить моя розповідь, тим більшими стають очі Діни. 

– Ти переспала з Баграєвим? – випалює розгублено. – Здуріти можна!

– І не кажи, – хмикаю. – Тільки давай це залишиться між нами. Я впевнена, що ми з ним більше ніколи не зустрінемося, тому це просто спогад. Хороший спогад.