Розділ 2

Олег вже чекає мене у кафе. Поки наближаюся, не бачить мене і переглядає щось у своєму телефоні. Кидаю свій рюкзак на диванчик навпроти хлопця і сідаю сама. 

– Привіт! – усміхаюся йому. 

– Привіт! – відповідає і відкладає телефон на стіл. – Ти чого така збуджена? Сталося щось? 

– Та ні, все чудово! – навіть усміхаюся для кращого ефекту. – А в тебе як справи? 

– Я скучив, – хмикає хлопець і пересідає ближче до мене. Рука Олега вже стискає моє коліно, а його губи тягнуться до моїх. 

Ми з Олегом разом майже два місяці. Він гарний і добрий, хоч і належить до мажорів. Ми познайомилися у клубі на дні народженні Діни. Тоді я трохи випила і була щасливою, що такий хлопець, як він, звернув на мене увагу. Не скажу, що я страшна чи щось таке. Єдине, що подарувала мені доля – це гарне обличчя і великі блакитні очі. Завдяки цьому я і заробляю свої гроші. 

Олег таки цілує, а я піддаюсь його напору. Хоча маю сказати, що після чіплянь Баграєва все ж таки якийсь осад на душі залишився. 

– Давай до мене поїдемо, – шепоче мені на вухо, і рука піднімається вище. Радію, що одягнула джинси, а то Олегу зовсім байдуже, що навколо люди.

– Іншим разом. Я втомилася, – забираю його руку і відсовуюсь трохи. Олег миттєво хмуриться, і я розумію, що зараз знову буде скандал на рівному місці. 

– Що з тобою не так, мала? – випалює сердито. – Скільки ще я буду за тобою бігати? Ми разом, чи як? 

– Разом, – зітхаю. 

– Тоді чому ти готова позувати майже голою перед багатими дядьками та шкіритися до них, а я вічно в прольоті? – кричить. 

Мені стає дико образливо, навіть сльози на очі виступають. Коли я сказала, що Олег добрий, я не це мала на увазі. Всі конфлікти у нас через мою роботу або ж через мене. 

Просто я ще не готова перейти до більш серйозних стосунків. Олег хоче сексу, а я… боюсь помилитися. Просто інколи мені здається, що він не той, хто мені потрібен. Ми й пара доволі дивна. Він багатий хлопчик, а я – проста дівчина. Як тут не вагатися? 

– Олеже… – намагаюся щось сказати, але хлопець вже підводиться на ноги. 

– Зараз повернусь, – бурчить, не дивлячись у мій бік, і зникає десь у коридорі. 

Роблю ковток води, яку принесла офіціантка, і намагаюсь заспокоїтися. Якщо Олег дійсно мене кохає, то має зрозуміти та почекати. А якщо ні… Та що тут говорити, я ж сама не впевнена у тому, чи відчуваю щось до нього. Спочатку раділа, що такий хлопець звернув на мене увагу, але після того, як Олег кілька разів влаштував ось такі вистави, прийшло усвідомлення, що треба з цим завершувати. 

Вирішую серйозно поговорити, коли хлопець повернеться. Тільки от його все нема, а в якийсь момент телефон хлопця вібрує через вхідне повідомлення. 

Не знаю, як це стається. Просто торкаюся поглядом екрана, коли він загоряється – і все всередині обривається. Дивлюсь, чи не повертається Олег, і швидко беру його телефон у руки. Розблоковую і відкриваю вхідне повідомлення від Жені – друга Олега.

“Як успіхи? Розпакував свою соску?”

Не встигаю зрозуміти, що це означає, як приходить наступне повідомлення. 

“Не забудь зробити багато фото у різних позах. Можеш і відео зняти. Ми з пацанами оцінимо, яка ж вона у ліжку.”

Здається, мене зараз знудить. Кидаю телефон на стіл, наче це отруйна змія, і, прихопивши свій рюкзак, швидко підводжуся на ноги. Розумію, що треба забиратися звідси, поки Олег не повернувся. Не хочу більше бачити його і чути. 

Мерзотник, який хотів лише одного… 

Навіть уявити страшно, що було б, якби я погодилася переспати з ним. Як же добре, що правда так вчасно відкрилася. 

На вулиці прохолодно, тому одягаю на голову капюшон і ховаюся за стіною кафе, де не горить ліхтар. Олег вибігає на вулицю через кілька секунд і розгублено озирається навколо. Куйовдить рукою своє світле волосся і, вилаявшись під ніс, повертається всередину. 

Не минає і хвилини, як мій телефон починає дзвонити. Здається, Олегу кортить дізнатися, куди я зникла, але відповідати на дзвінок я не буду. 

Він знову з'являється на вулиці та швидко прямує на стоянку до свого Mustang. Автомобіль ричить і зривається з місця. Олег їде, і мені стає спокійніше. Можна навіть видихнути з полегшенням, тільки в грудях так болить, що зробити це не так і просто. 

Ну чому усім потрібне лише моє тіло? Спочатку цей Тимур, тепер Олег… Я розумію, що не рівня їм, але ж у мене також є почуття. 

Знаходжу лавку трохи далі від кафе і сідаю на неї. Ховаю руки в кишені куртки та намацую там знайому візитку. Дістаю її та пробігаюся очима по цифрах, які, напевно, ніколи не наберу. 

Тільки от в якийсь момент у моїй голові виникає доволі дивна ідея. А що, коли провести цю ніч з Баграєвим? Краще вже він, аніж Олег. Цей чоловік явно знає, як принести дівчині задоволення. Кажуть, перший раз має бути незабутнім. От з ним явно буде так. 

Швидко набираю заповітні цифри, поки не передумала, і, затамувавши подих, слухаю довгі гудки. Мій здоровий глузд намагається посилати сигнали, що дарма я це роблю, але вже надто пізно.