7. Кіра. "Я зіпсувала йому життя"

Ми з Віталієм тоді посиділи в  маленькому ресторанчику і досить щиро поговорили про особисте. Не в тому плані, що він якось загравав до мене, цього не було. Можливо, йому самому теж хотілося виговоритись. 

Від розмови з ним мені стало легше.  Я подумала, що не я перша і не я остання проходжу через це, що щороку розлучаються багато людей, і чимало з них потім знаходять своє щастя в нових стосунках…

Я не хотіла нічого загадувати, занадто свіжими ще були спогади про подружнє життя з Миколою.  Але подумала, що якщо раптом у нас з Віталієм щось вийде в майбутньому, я вже не допускатиму тих помилок, які занапастили наш шлюб з Миколою. Не буду приховувати своїх справжніх думок і бажань і прикидатися, що все чудово, коли була засмучена чи невдоволена. Я захопилася грою в ідеальний шлюб, і втратила те, що було в наших стосунках на початку — довіру. Тепер Микола не довіряв мені, а я йому. І навряд чи це вдалося б виправити…

Я прийшла додому, дістала з сумочки телефон, який стояв на беззвучному режимі, і тільки тут побачила пропущене повідомлення від Миколи. 

“Я вже на квартирі. Ти як?” — писав він так просто, ніби мова йшла не про те, що хтось втік з дому посеред ночі, забравши всі свої речі, а про те, що він у якомусь відрядженні і скоро повернеться.

Коли я увійшла до порожньої темної квартири, відчула себе такою самотньою. В глибині душі я сподівалася, що то був якийсь його вчинок на емоціях, про який Микола згодом пошкодує, приїде, і ми поговоримо про все, я скажу про те, що відчуваю, він теж, і ми разом пошукаємо вихід з цієї кризи. 

Але він просто написав “Ти як?”, і це мене зачепило за живе. Здалося, що ці слова формальні, не від щирого серця, а просто,аби поставити “галочку”, що він мені написав, можна тепер займатися своїми справами, а про мене більше не думати.

Звісно, мені треба було відповісти так само стисло і холодно, як він. Це був би найкращий варіант. Але я теж жива людина, і маю право висловлювати свої справжні емоції. Досить з мене й того, що я так давно це терпіла — його холодність, байдужість, цікавість до мене лише як до сексуального об’єкта, а не як до близької людини…

Тому я не втрималась і почала звинувачувати його, а він — мене у відповідь. 

Я не надто повірила йому, коли Микола написав, що в нього нікого немає. Певно, просто не хоче до того, як нас офіційно розлучать, розповідати про свою коханку. Ну, це лише його проблеми, я не збираюся шпигувати за ним чи слати погрози тій жінці. Я буду старатися побудувати своє життя так. щоб якомога швидше забути свій невдалий шлюб і спробувати стати щасливою…

Але те, що він погодився. що я зробила його життя нестерпним, ще більше розізлило мене. 

Він мав відповісти інакше — щось на зразок, що в розлученні винні обоє, що нам треба охолонути, все зважити і так далі. Але він не сказав те, що хотіла почути я. 

Він просто написав “Так”, і це було як смертний вирок для наших стосунків, які і без цього на ладан дихали. 

Так, я зіпсувала йому життя. 

Так, народження дитини змінило його плани. 

Так, він шкодував про те, що прожив ці десять років зі мною, коли міг би в цей час будувати кар’єру, подорожувати і жити в своє задоволення. 

І чомусь мій гнів минув, лише мені стало дуже-дуже сумно. От, якби можна було повернутися в минуле і тоді, коли він підійшов до мене на вечірці і захотів познайомитися — відповісти, що я не хочу, розвернутися і втекти. 

Але тоді в моєму житті не було б Назара…

Ні, все відбувається не просто так, не випадково, тож ми мали зустрітися і прожити ці десять років разом. Може, мали чомусь навчити одне одного. Але зараз цей життєвий урок підходив до кінця, от-от пролунає дзвоник. і ми вийдемо з класу, щоб більше ніколи не бути разом. Певно, ми будемо десь зустрічатися, але вже не як пара, не як подружжя, а як батьки Назара. Тому я маю зберегти з ним хороші стосунки заради сина. І не маю сваритися, це не принесе жодного конструктиву. 

“Зрозуміло… Що ж, мені шкода. що так сталося. Сподіваюсь, тепер ти зможеш бути щасливим”, — написала я і вимкнула телефон, щоб не додати, що я дуже хочу спробувати почати все спочатку. 

Ні, це не має ніякого сенсу…

Я лягла на ліжко і розплакалась, сльози текли по щоках, ридання струшували все тіло, як у дитинстві. Але в дитинстві, коли поплачеш, обов’язково робилося легше. А зараз мені легше не ставало…

Продовження -  завтра о 19.00!

Додавайте книгу "Вагітна від колишнього" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.  

Друзі, запрошую до мого щойно завершеного роману "Зведені. Тільки ( не) ти" , на який сьогодні діє знижка -25%! 

Студентка Софія з мамою переїздять в інше місто, і дівчина дізнається, що її мама виходить заміж. А в майбутнього вітчима є нестерпний син, з яким їй тепер доведеться жити під одним дахом...