2. Микола. Хибна тривога

Я стояв під дверима туалету. Щойно почув цю фразу про вагітність, пішов до аптеки під будинком і купив їй тест. 

Чи хотів я, щоб вона була вагітна? Ні. Сто відсотків ні. Я більше не витримаю цього. Знати, що вона зі мною через дитину було боляче і в перший раз. А в другий мені здавалось це мене взагалі знищить. 

Я не зміг її закохати в себе за ці роки, значить, краще, щоб вона не була вагітна і стала щаслива з кимось іншим. 

Було боляче думати, що вона буде з кимось іншим, але ж я знав, що це станеться. Ми вже обговорювали це. 

Певно, я сам винен. Ми одружились "по зальоту", але ж я кохав Кіру. Може, я все ще не міг пробачити їй того, що вона мене так і не покохала? Хтозна. 

І все ж десь на краю свідомості промайнула думка. Що як вона дійсно вагітна? Чи буде це для нас другим шансом, шансом все змінити, виправити, зробити все правильно?

Ні. Не буде. Вона не покохає мене за спільну дитину, ми вже це проходили. 

— Ну що там? — запитав я неголосно. 

Кіра якийсь час не відповідала, а потім вийшла й простягнула мені тест:

— Я не вагітна, тут одна смужка. Так що ми даремно стривожились. Може я справді щось не те з’їла, от і все. 

Але кажучи це, вона не виглядала задоволеною, скоріше, втомленою. 

— Та і нудота при вагітності зазвичай зранку, — додав я. — Я все це памʼятаю. 

— Ага, — кивнула Кіра.  — Значить, все йде за планом, прийдемо через місяць і скажемо, що нічого не змінилося, хай уже розлучать нас, та й по всьому. 

— Може, малому скажемо, вже коли розлучимось? — запропонував я. — Якраз він приїде після того, як ми підпишемо остаточні документи.

 — Добре… Скажемо, що він зможе жити то в мене, то в тебе, як забажає… До речі, а як ми вирішимо справу з житлом? 

— Ну, цю квартиру залишу тобі, вона велика і біля школи. А сам переїду до нашої попередньої. Мені там цілком вистачить місця. Добре, що ми її не продавали. 

 — Добре, так і зробимо, — погодилась Кіра.  — Якесь таке дивне відчуття… Здавалося, маю радіти, що починається новий етап у моєму житті, а я не відчуваю зовсім нічого… Ніби якась пустка всередині…

"Може, тоді не будемо розлучатись?" — щось таке промайнуло в ту мить в моїй голові. Але якщо я скажу це, то Кіра залишиться хіба що з жалості. А мене це дістало. 

Я не хотів, щоб вона більше жаліла мене. 

— Це минеться, — сказав я коротко, відводячи погляд. Хоча сам не був впевнений, що воно реально пройде. 

 — Ти, мабуть, уже маєш якийсь запасний варіант? — раптом запитала Кіра, ледь почервонівши. 

— Якщо ти думаєш, що я зраджував тобі в шлюбі, чи щось таке, це не так, — я похитав головою. — Ну, не кажу, що буду один. Тепер буду придивлятись до оточуючих.  

 — Я теж тобі не зраджувала, — швидко сказала вона.  — І не збираюся більше наступати на ті ж граблі, не буду шукати стосунків, хіба що дуже сильно закохаюся…. Але навряд чи таке трапиться…

Ага, і не листувалась в ліжку з тим  придурком, точно… Але я не став казати це вголос. Натомість сказав:

— Я теж не збираюсь більше одружуватись, певно, — я кивнув. Щодо її закоханості, був впевнений, що такого не трапиться. Раз Кіра вже не закохалась в мене свого часу, хоч я дуже старався, то може вона взагалі ніколи не закохається? Певно, десь в глибині душі мені б цього хотілось. Але це була егоїстична думка. Може, вона взагалі не вміла кохати? Чи все ж це я просто був не гідний її кохання… 

 — Ну, мабуть, це правильно, — відповіла вона. — Це в молодості людей підганяє будувати сім’ю інстинкт, адже людина хоч і вважає себе царем природи, по факту все одно лишається твариною, а всі тварини хочуть залишити по собі потомство. Ми ж цю функцію вже виконали, тепер можна пожити і для себе…

— Кажеш, як стара бабця. А тобі всього тридцять три, — буркнув я у відповідь.

 — У мене улюбленим предметом у школі була біологія, я у всіх олімпіадах перемагала, це потім пішла вчитися на бухгалтера, — хмикнула вона.  — А ти думав, що всі сходяться лише через романтику? Гормони керують людиною, а як їхня дія припиняється, то й кохання зникає…

— Твої гормони були цілком активні місяць тому, — я все ж не втримався і сказав це, поглянувши на неї. 

 — Ну, секс корисний для здоров’я, хіба не так? — вона намагалася показати, що я її зовсім не цікавив більше. 

А може я просто хотів, щоб вона саме намагалася показати це, а насправді, я дійсно її навіть в ліжку вже не влаштовував? Це відкриття боляче вдарило по мені. 

— Так, корисний, — я кивнув, а потім в голову прийшла божевільна ідея. — Що, може ще один раунд наостанок?...