Розділ 13 Умови

Тиша в залі була оманливою.

Марк відчував її шкірою — таку тишу тримають не мармурові стіни, а десятки напружених поглядів.

Охорона була всюди. Не лише лідеанці при входах — у нішах між колонами мерехтіли силуети, вбудовані в архітектуру, мов частина самого Адляра. Зброя не була виставлена напоказ, але Марк знав: варто лише сіпнутися — і повітря перетвориться на смерть.

Дікрус підвівся повільно, з тією лінивою грацією, яку можуть собі дозволити тільки безмежно сильні. Посмішка торкнулася його губ — холодна, ввічлива, без краплі тепла.

— Ви прийшли швидше, ніж я очікував, — мовив він. — І значно… цікавіше.

Його погляд ковзнув по Варкові, Накові — затримався на Маркові.

— Я знаю, хто ви такі. — Дікрус злегка нахилив голову. — І прекрасно розумію, за чим ви тут.

Марк відчув, як напружилася Елайна. Вона не рухалася, та Марку здалося що він почув як б'ється її серце.

— І так, — продовжив Дікрус, — я готовий виконати ваше прохання.

Марк різко вдихнув.

— Я віддам тобі жінку, — спокійно сказав темний бог, наче йшлося про дріб’язок. — Ти забереш її. І полетиш геть.

Нак ледь чутно видихнув. Варко недовірливо примружився.

— Але, — Дікрус підняв палець, — за однієї умови.

Він опустив погляд униз — на хлопця біля своїх ніг.

— Мій дракон, — з легкою насолодою мовив він.

Гел не поворухнувся.

— Я пропоную двобій, — продовжив Дікрус. — Ти, Марку, проти нього.

Марк завмер.

— Якщо ти переможеш, — Дікрус усміхнувся ширше, — забереш дружину. 

Пауза.

Важка. Свинцева.

— Якщо ж ні… — Бог знизав плечима. — Ти залишишся тут. І будеш виконувати мої накази. Стільки, скільки я вважатиму за потрібне.

Марк перевів погляд на Гела. Порожні очі, чужа тиша всередині.

— Це не двобій, — глухо сказав він. — Це різанина.

— Ні, — м’яко заперечив Дікрус. — Це гра. А ігри — моя спеціалізація.

Елайна зробила крок уперед.

— Марку, не смій… — її голос тремтів, але очі палали.

Дікрус підняв руку — охорона готова була до бою.

— Вибір за тобою, — мовив він. — Але не раджу змушувати мене чекати. Я не люблю марнувати час.

Марк стиснув кулаки так, що нігті вп’ялися в долоні.

Він знайшов Елайну.

А тепер мав вирішити, якою ціною її поверне.