Розділ 9 Перемовини

— Добрий день, шановні, — мовив Джарек у порожнечу, торкнувшись телепатофона. Його голос був рівний, майже буденний. — Дозвольте запит на посадку. Нам потрібні ремонт і паливо. Прошу вказати координати космодрому та посадковий майданчик.

Марк здивовано глянув на нього. Такого початку перемовин він точно не очікував — надто вже… звичайного. Наче вони справді були лише черговим вантажним судном, а не кораблем, що завис біля ворожого Адляра.

Варко ледь помітно посміхнувся — кутиком губ, так, як усміхаються ті, хто знає щось наперед.
Нак завмер, прислухаючись до простору, наче намагався вловити не слова, а паузи між ними.

Відповідь з’явилася не одразу.

— Вітаю вас, — пролунав чоловічий голос, сухий і відсторонений. — Ми не є тедролом. У нас лише космодром для власних потреб. Подорожніх ми не приймаємо. Передаю вам координати найближчої бази.

Джарек не змінив тону.

— Наш двигун заблоковано через відсутність палива, — спокійно пояснив він. — Паливо виявилося неякісним. Ми — вантажне судно класу ДІ. Просимо про допомогу.

Кілька секунд тяглися надто довго.

— Ви отримали координати, — повторив голос, уже холодніше.

На екрані спалахнули навігаційні дані: найближча космічна база — за п’ять світових років від точки, де завис Адляр. 

У рубці повисла тиша, густа й напружена, мов перед грозою.

— У нас заблоковано двигун, — рівно повторив Джарек.

— Обидва? — перепитав голос із відвертим сарказмом.

— Гравітаційний. Слабенький, — без тіні образи уточнив Джарек.

Пауза. Коротка, але промовиста.

— Добре. Сідайте. Скільки людей на борту?

— Троє.

— Вас зустрінуть. Очікуйте на відкриття шлюзу.

Зв’язок урвався.

У рубці одразу стало тісніше від напруги.

— Що беремо? — запитав Варко, вже підводячись.

— Візьміть галактичний катер класу Ді, — порадив Джарек. — Надійний. І виглядає так, ніби його востаннє ремонтували ще контрабандисти за часів молодості Всесвіту.

— Вони думають, що ми бандити, — докинув Нак, перевіряючи заряд на своєму тадо (наручному автоматі).

— Чому? — щиро здивувався Марк. — Бандити — це ж вони, а не ми.

Варко пирхнув.

— Саме тому, — відповів він. — Бо справжні бандити завжди з підозрою ставляться до усіх навколо.

Марк наче сам став механічним, вийшов із світлої рубки у приміщення що здавалося космосом там було темно й вонобуло гіганським наче тонель що губився у димці повітря. 

Марк здивований великим простором за дверима світлої рубки, спустився темними сходами зайшов до темного ліфту тільки тоді усвідомив що він на космічному кораблі, на гіганському космічному кораблі.

Ангар де стояли катери також вражав розмірами певне земний авіаносець увійшов би сюди весь не чіпляючись антенами і судячи з усього не один. Тут було десяток космічних катерів і безліч іншої меншої техніки.

Нак і Варко привели Марка до космічного корабля з пошарпаним ботом, округлого наче бочка із стабілізатором.

— Краса, — із задоволенням мовив Нак, поплескавши корпус. — Ще й летить, напевно.

— Колись точно літав, — філософськи відповів Джарек. — Відчуваю це його останній політ.

Марк ступив усередину останнім. Катер пахнув іржею, озоном і ще чимось невизначеним — чи то старим димом, чи чужими історіями. Він обережно сів у крісло, яке негайно підлаштувалося під нього, злегка обхопивши боки.

— Пристебнись, — порадив Варко. — Тут крісла самі тебе не припинають. А під час польоту палубу трохи розхитує, гравітаційний двигун на цьому кориті розбалансований..

Марк ковтнув і слухняно клацнув фіксатор.

Відкрився великий люк і випустив космічний катер у космос.

Коли катер відірвався від корабля, у нього перехопило подих.

Не від страху — від відчуття. Через велике лобове скло здалося що Космос розчинився перед ним одразу, без попереджень: чорний, безмежний, живий. Зірки тягнулися тонкими нитками світла, а десь попереду вже маячів Адляр — дивний, химерний, напівживий.

— Ого… — видихнув Марк, не стримавшись. — А який насправді космос? Холодний?

— Холодний і безмежний, — відповів Варко.

Катер пірнув у тінь Адляра. Метал і зелень, кристали й атмосфера перепліталися так, ніби хтось вирішив зігратися в бога і не зупинився вчасно.

— Тримайтеся, — спокійно попередив Джарек. — Нас уже бачать.

Катер класу Ді нестерпно хитало при посадці. Нак жартував що Джарек таким екстрвагантним способом вирішив позбутися старого мотлоху і пасажирів.