Розділ 28

- В цьому плані я притримуюся твоєї думки, оскільки дитина це не улюблений сік, і навіть не улюблений торт, це дитина, твої гени, твої риси характеру та..., - тут же замовкаю, усвідомлюючи, що начебто говорю саме про Ніколаса, а не про когось абстрактного, - ну, тобто не особисто твої гени та риси характеру, а...

- Я зрозумів, - посміхається чоловік, і хтозна-як можна тлумачити цю посмішку. Якби не підозри стосовно того, що це його малечу я виношую, що це не він генетичний батько дитини, то все було б куди простіше, а так...

- Загалом стать дитини не важлива, важлива сама дитина, щоб вона народилася здорова. Це найголовніше.

- А є в тебе якісь відчуття?

- Які ще відчуття? - Я сподівалася, що після кивка Ніколаса, ця небезпечна тема звернеться і більше ніколи не розвернеться, та, як виявилося, це всього було десятисекундне затишшя перед бурею, яка ще була далеченько, та її звук вже долинав до вух, попереджаючи про небезпеку.

- Мені завжди здавалося, що жінки відчувають, кого вони народять. Ще до того, як дізнаються стать дитини від лікаря. 

- А я що вагітна по-твоєму? - Так прохолодно стає... При тому, що на вулиці комфортна температура, не кажучи вже про температуру в салоні автомобіля. До того ж цей холод надходить не ззовні, ні, він розростається всередині мого тіла, перекидуючись на пальці рук та ніг, на шию, добираючись вух та самої голови. Перетворюючи це все в бурульки. Невже зараз відбудеться ця розмова? Ніколас визнається в тому, що він все це підлаштував? Що...

- А я звідки знаю?

- Ні, - ледве не викрикую, ледве стримуюся, але я і справді зараз не готова до настільки серйозної теми. Не після того, як практично не спала. Не після того, як чиїсь безсоромні руки лапали мене. Не після того, як це сталося, коли поряд була його офіційна дружина... мої батьки... Точніше наші з Альбіною батьки. Якось я про це раніше не подумала, а зараз це ще більше лякає. Що було б, якби сестра випадково прокинулася та побачила, як її чоловік лапає її рідну сестру? Це була б катастрофа. Катастрофа, але не трагедія, яка могла б відбутися, якби все це безчинство побачили батьки. Коли їх зять одружений на одній доньці, а пробирається в кімнату до іншої... Мало того, що це вже звучить як божевілля, так ще й вони старші люди, в рази консервативніші ніж ми, молодь, навіть страшно уявити їхню реакцію на це все...

- Виходить, що з цим Андрійком у тебе не так вже і серйозно?

- Чого це? - І вкотре ледве стрималася, щоб не ляпнути у відповідь "з яким ще Андрійком?", із запізненням згадала про брехню, яку я видала за правду Ніколасу.

- До батьків не ведеш його знайомитися, дитину не плануєте, отже, це все забава, а не відносини.

- Це моя особиста справа кого водити знайомити до своїх батьків, а кого ні. З ким планувати дитину, а з ким ні. Ніколаса Олександровича це взагалі не має обходити, оскільки він мій керівник, а...

- Ніколаса Олександровича ні, а мене обходить, адже ти сестра моєї дружини й моя родина, тож мене обходить який рагуль біля тебе вештається.

- Він не рагуль і...

- То хай прийде до твоїх батьків, в коло родини й заявить, що мужик, а не рагуль. Чи слабо?

Мені здається, чи... Дурня, так, дурня повна, якби це була типова ситуація. Але ж, але ж...

- Прийде час і прийде, можеш навіть не сумніватися в цьому, - це якісь ревнощі проскакують в тоні та висловах Ніколаса? Це я себе накручую, чи це реально так і є? Тоді... Це ще стає більш незрозуміло.

- Ну, от як прийде, так і відразу стане Андрієм, а поки він для мене рагуль. Приїхали.

Вдалий час, щоб похапати ротом повітря, бо його аж занадто мало в моїх легенях від такої нахабності чоловіка. Оглядаюся навколо і помічаю, що ми й справді біля гуртожитку Лії. Дібралися.

- Тримай, - не встигаю я вилізти з машини, все ще під шаленим градусом цієї розмови, як перед очима виникають декілька купюр, котрі Ніколас простягає мені, явно задля того, щоб я їх взяла. Ну, очевидно не заради того, щоб я відкрила для себе такі загадкові папірці.

- Що це? - Моя сестра куди менш терпляча та холоднокровніша, ніж я, Альбіна може завестися з пів оберта, тоді я взагалі не петраю, як вона ладнає з чоловіком, оскільки з ним кожна хвилина це атракціон, котрий незрозуміло куди поверне. Він її так не провокує як мене? Чи вони мінімально взаємодіють, що не встигають погиркатися? Цікаво... Та цю вже цікавість я притримаю при собі, вже он спробувала полізти в чуже особисте життя, отримала по носі так, що він досі палає від зустрічного ляпаса.

- Зможеш викликати таксі, коли вийдеш від подруги?

- Та зможу...

- От і добре, тримай, - запихає ці гроші в мою сумочку, як дівчинці з сумнівною репутацією, тому хочу висловити своє "фе" з цього приводу, як продовжує, - мені необхідно від'їхати у справах, тож до роботи доберешся самотужки. Давай, не запізнюйся.

Це "давай, не запізнюйся" явно можна тлумачити як виповзай звідсіля якомога скоріше, а через пару секунд я впевнюся в тому, що не можна тлумачити, а саме необхідно буквально це так розуміти, адже тільки стаю ногами на асфальт, ще навіть не встигаю прихлопнути дверцята машини, щоб хоч таким чином показати невдоволення такій поведінці чоловіка, як авто зривається з місця і дверцята вже на ходу закриваються, ледве не зачепивши стовб. Ледве не влетівши в копієчку на ремонт для свого господаря.

- Що, красуне, посварилася зі своїм мужиком, еге? - Чийсь допитливий голосок чую збоку і розвернувшись, помічаю якусь дівчину на лавочці неподалік, яка явно веселилася десь всю ніч, адже виглядає років так на десять-пятнадцять старше свого реального віку. - Нічого, буває, притретеся і все буде гуд.

Зі знанням справи повідомляє ця любителька "експіренсів" з мужиками, а я стою і тупо не можу второпати - що його так розлютило? Він же був у такому гарному настрої, посміхався, жартував, вів адекватно розмову, а зараз зірвало як феєрверк у новорічну ніч. І сталося це після того, як зайшла тема про того міфічного Андрія. Типу мого хлопця.