Розділ 25

Мало того, що Лесі буде вірним та надійним другом для батьків, так мала ще й неодмінно стане відмінною охороною для цього будинку, оскільки я ще навіть не встигла з ліжка злізти, щоб накинути на себе халат поверх одягу (а що як не дай Боже знову будинок горить?), як дівчинка вже помчала виясняти, що трапилося. При цьому відчинивши двері легким помахом своєї мордочки.

А хіба я їх не зачиняла? Невже просто прикрила? Начебто ж закривала, а може і ні... Оскільки заснула за переглядом варіантів всеможливих квартир, тож існує ймовірність, що спала з відкритими дверима. Прямо відкритими-відкритими? Навіть не пристукнула їх, що Лесі так хвацько їх прочинила?

Загадка, поки що без відповіді, тому хочу хоча б зрозуміти, що трапилося і призвело до того, що вже весь будинок на вухах.

- Що це було? - Чую занепокоєний голос матері.

- А грець його знає! - Після лунає незадоволене буркотіння батька. Та воно й очевидно, на годиннику третя ночі, ідеальний час для сну, а не для вияснення причин цього гуркотіння. Тим паче якщо вже сьогодні рано вставати, от буквально через пару годин розпочинати свій новий робочий день.

Варто тільки вийти зі своєї кімнати, варто тільки ступити пару кроків за поріг, як завмираю на місці від голосного викрику.

- Кіро, не рухайся!

Тілом завмерла, а от очі крутяться навсібіч. В них же немає ніяких заборон?

- На підлозі скло.

Чому я помічаю скло тільки після того, як батько тицьнув на нього? Чому я звертаю увагу на маму, яка намагається заспокоїти Лесі, тільки через певний час? Та і на самого батька я дивлюся не в першу чергу...

- Вибачте, це я розбив.

Можливо, тому, що мій погляд та увагу зачепив чоловік моєї сестри? Він як магнітом притягнув мої очі до себе?

"Ти що його вперше бачиш? Чи чому така дивна реакція?" - Спитаєте ви, та і будь-яка адекватна людина, дізнавшись, куди саме я витріщаюся.

І мушу сказати - так, вперше бачу, в такому вигляді я точно вперше бачу Ніколаса. Без футболки, без штанів, чи навіть шортів, а в однісіньких боксерах. І воно то зрозуміло, людина спала, а тіло має дихати, але... Моє тіло теж хоче дихати, бо моментально стає жарко від цієї картини. Та чи можу я дозволити собі роздягнутися в такій ситуації? Риторичне питання, тому вся палаю та горю, більш нічого не роблю.

- Тобто ти? Про що ти, любий? - Сонна, заспана Альбіна досі не може второпати, що тут відбувається, та і в цьому конкретному випадку я з нею заодно. Та при цьому не втрачаю часу дарма, ковзаючи очима по торсу чоловіка, опускаючись нижче, відзначаючи розмір... Боксерів. Які намагаються приховати ту "гору", але виходить так собі, на явну трієчку. Зате ця гора на...

- Я йшов в туалет, і випадково зачепив комод, на якому стояла ця картина, вона впала, розбилася, ну й ось, - Ніколас рукою вказує на те, що буквально пару хвилин тому було оформленою в рамку фотографією Альбіни з її випускного, а зараз це зіжмаканий знімок усміхненої сестри окремо, дерев'яна рамка окремо, а зі склом взагалі все кепсько, воно маленькими уламочками розсипане по підлозі.

І чому так тепло на душі? Мабуть, через те, що сестра хоча б таким чином отримала відповідь за свою стервезність. Що її картина зіпсована, та ще й руками самого Ніколаса. 

"Точно через це?"

"А через що ще?"

Веду діалог зі своїм внутрішнім голосом, а сама споглядаю іншу картину, куди красивішу та привабливішу, ніж фото сестри з випускного.

"Можливо, через того, на кого ти зараз безсоромно витріщаєшся?"

- Все гаразд, все добре, не хвилюйся, синку.

Я навіть упустила з виду, коли мама встигла передати Лесі батькові, щоб той не дав собачці вступити в озерце зі скла, і вже збігала за віником та шуфелькою і замітає все це безчинство, запевняючи Ніколаса, що все ок, так і планувалося, на цьому місці давним-давно мало опинитися інше фото. Іншої донечки.

"Чи в біса ту картину, можливо, краще на місце твоєї сестри біля її чоловіка?"

Продовжує вганяти у червону фарбу внутрішній голос, та це мені не заважає і надалі розглядати тіло Ніколаса. Його вигини, накачані груди, прес, все що нижче преса. Я, звичайно, вдаю, що уважно стежу за масштабом мінітрагедії, та коситися в сторону чоловіка нам же ніхто не завадить, еге ж?

"Ага, ніхто, тільки як будемо після виправляти цей наш погляд на "пів шостого"? Представимо це як нашу фірмову родзинку?

А в нього то там все явно не на "пів шостого", в нього там все ого-ого-ого...

Як цей підступний внутрішній голос втягнув мене в цю розмову? 

"Не так і важко це зробити, коли твої мізки як омлет..."

Віджарені цим...

- Любий, так туалет в іншу сторону. Ти чого?

Хоча б раз присутність Альбіни до добра, бо ще б трішки цих роздумів в такому напрямку, ще трохи візуалізації, ще трохи... Коротко кажучи, супер, що сестра стала перед своїм чоловіком, відгородивши від мене огляд цих "краєвидів", затуливши їх від гріха якомога далі.

- Кохана, не забувай, що я вперше ночую в цьому домі, тому в темноті сплутав, куди потрібно йти, пішов не правильно й ось таке от трапилося.

"Сплутав, куди потрібно йти, пішов не правильно, зайшов в кімнату твоєї сестри, присів на ліжко та почав її мацати, приділяючи особливу увагу животику твоєї сестрички. Й ось таке от трапилося."

Ніколас дуже скромний у своїй оповідці, тому замовчує деякі факти.

"Та ти теж скромняга" - пирхає внутрішній голос, в якого сьогодні таке враження день народження, все ніяк не затикається - "приділяючи особливу увагу животику твоєї сестрички, де знаходиться дитина від твого чоловіка."