Розділ 22

- З алкоголю я нічого не буду, татусю, - хапаюся за рятівну пляшки газованки й хлюпаю її у свій фужер, - я буду солодку воду.

- Щось сталося?

Було б наївно вважати, що це питання, чи щось схоже на нього, не буде поставлене. Я просто чомусь навіть не подумала про цей момент і завчасно не вигадала, як буду з нього викручуватися.

- Та ні, нічого не сталося, просто не буду та і все, - і роблю ковток, а потім ще один води, бо ця надмірна увага відразу від трьох людей змушує горло пересохнути, а вуха почервоніти.

- А ось і я, - мама залітає в кімнату, з двома тарілками в руках і вже очима вишукує, куди б їх примостити на столі, попутно дивлячись на кожного з нас, - а ви ще не готові? Коханий, що так довго?

- Тато просто сильно здивувався, що я не буду пити алкоголь, - вирішую йти на випередження, відігравати так, начебто все тримаю під контролем, хоч вже вкотре нервую за ці нещасні... пів години? Від сили минуло хвилин сорок з того моменту, як ми приїхали з Лесі. І якщо малій тут сподобалося, вона навіть вже похрумкала смакоти й лаштується спати, то от я себе відчуваю не комфортно. Напевно, вперше переживаю такі емоції саме на дачі.

- А ти не будеш?

- Ні, я газованки вип'ю, - так, варто видати причину, по якій я сьогодні ні-ні в рота, бо це буде наступним питанням, котре ще не виголошене, але обов'язково буде вимовлене, - записалася на курси під назвою "тригери свідомості".

- Тригири? Нащо тобі ці три гирі? Це якийсь спортзал, чи що? - Батько хмуриться, і таке враження вже готовий зірватися зі стола та принести мені й три, і чотири, і весь десяток гир, які лежать в нього в сараї. В молодості тато займався гирьовим спортом, тож інвентар залишився, і думаю він зрадіє, що є достойна зміна, котра продовжить його справу. Навіть якщо це і не син.

- Ні, таточко, це немає нічого спільного ні з гирями, ні з залізом, ні взагалі зі спортом, - вирішує пояснити Альбіна, а оскільки я сьогодні кожне її слово, кожну фразу сприймаю в штики, то мені здається вона це робить спеціально, щоб у батька навіть приводів не було мною гордитися. Щоб він навіть не думав, що я можу бути якось причетна до його улюбленого хобі молодості. - Тригер це подія, чи сукупність декількох подій, які викликають переживання, можуть призводити до нервових і не тільки розладів. Коротко кажучи, неадекватна реакція на людей, чи на якісь речі.

- Доню, - звичайно, ну, звичайно, що після такого ідіотського пояснення в обох батьків перелякані обличчя, спрямовані на мене, і очевидно, що вони хочуть дізнатися, хто той, та, чи те, хто провокує їхню донечку на психічні зриви.

- І саме тому, щоб вміти контролювати себе та свої емоції в непередбачуваних ситуаціях, щоб будувати так діалог з людиною, яка тобі не до вподоби, щоб вона не змогла морально на тебе надавати, я і записалася на ці курси. - Цікаво, а взагалі ж мають таке викладати? Є ж таке, це не тільки моя бурхлива фантазія? Я б походила, бо є, на жаль, в моєму житті люди, з якими було б непогано вибудувати таку здоровезну бетонну огорожу, щоб ніхто не наважився її перелізти, спробувавши розхитати мої нерви. - І ледве не першим правилом цього курсу є відмова від речей, які завідомо псують наше життя. Алкоголь, часте використання гаджетів, неприємна компанія тощо.

- Я так розумію, алкоголь ти найдовше тримала у своєму житті? - Запитує сестра, а сама підставляє свій святковий фужер батькові, товсто натякаючи, що вона відмовлятися не буде, не буде розчаровувати рідних. На відміну від меншенької.

- Чому? - Газованка, якщо що, теж не надто корисна, можливо, тому я не розумію що має на увазі Альбіна і до чого вона хилить?

- Чи я помиляюся і в тебе існує залежність від гаджетів, яка куди вагоміше залежності від спиртних напоїв? Адже від своєї неприємної компанії ти відмовилася, отже, вже зробила перший крок до стійкості в боротьбі з тригерами.

- Ти маєш на увазі моїх подруг? - Чи яка ще компанія? Крім них в мене більше нікого немає. Ну, якщо, звичайно, не рахувати родини. Та оскільки я тут наразі серед них, то навряд чи сестра це мала на увазі. Знаючи її закоханість саму в себе, то Альбіна ніколи в житті не назве себе неприємною компанією.

- А кого ж ще, їх, їх, нарешті ти зрозуміла, що це не подруги, а справжнісінькі...

- Альбіно! - Мама з татом в унісон вигукнули, не даючи доньці завершити, і явно завершити цю фразу матюком, а от Ніколас поводився максимально підозріло. Просто спостерігав за цим всім збоку. Як тоді. Коли вони з Альбіною повідомили, що очікують поповнення.

- Чому ж відмовилася, зовсім ні, - можна було б промовчати, можна, і якби сестра сама не провокувала, сама особисто не була моїм тригером, то я б пропустила повз вуха цей момент, зосередившись на святкуванні, за чим ми сюди всі й приїхали, та все це "якби", а це "якби" минуло й не повідомляло, що повернеться. - З Лією я в чудових стосунках, та і з іншими дівчатами планую помиритися.

Якесь кепське виходить свято, дуже кепське. Навіть Лесі відчуває цю обтяжливу тишу, підіймає голівку зі своїх лапок та вдивляється мені у вічі, начебто запитуючи "збиратися назад? В притулок? У ту клітку з металевими прутами навколо неї?"