Розділ 13

Гаразд, навіщо я сама себе зайвий раз накручую? Так же і різьбу можна зірвати, так сильно натискаючи на свою нервову систему. Крім Ніколаса в будинку ще буде мої тато, моя мама, а найголовніше моя сестра. Дружина цього чоловіка, і в них одна спільна родина. Тоді чому я так переймаюся? Яке мені має бути діло до чоловіка сестри? Правильно, ніякого. І нічого страшного, що в думках з собою набагато простіше дійтися до консенсусу, ніж в реальності. Нічого. З часом і в реальність цей консенсус перекочує.

- Мам, - зараз мене зовсім інше має бентежити, ніж те, хто і чому буде сьогодні ввечері знаходитися на дачі, - я б хотіла тебе дещо спитати.

- Звичайно, питай, доню, в чому проблема? Тільки що скажеш на рахунок переночувати на дачі, ти не проти?

- Ні, зовсім ні, - навіть не хочеться псувати рідній її такий шикарний настрій. Вона вже всіма думками там, в селі, прокручує в голові, що хоче приготувати своїй родині, якими кулінарними шедеврами бажає порадувати свого чоловіка, двох доньок та зятька.

- Супер, тоді домовилися.

- Мам, - що я і кажу - мама підірвалася з місця, помчала до холодильника та вже щось дістає з морозильної камери. Сто відсотків це щось сьогодні займе достойне місце на святковому столі, перед цим, звичайно, пройшовшись через чарівні руки рідної. - Я хотіла спитати. За згорілий будинок Мирона Степановича.

Чого я і боялася... У мами руки тут же опускаються. В прямому та переносному значенні. Вона відставляє ту річ, за яку схопилася, на стільницю, а сама присідає назад на стільчик навпроти мене. Вже у зовсім іншому настрої. В кардинально протилежному від того, що був пару секунд тому.

- А що з ним? Точніше, що ти хотіла запитати на рахунок нього?

Розумію здивованість рідної, адже немає будинку - немає питань, що тут додати? Та, можливо, і згарище приховує в собі певні моменти, про які ми раніше не здогадувалися.

- Ви ж з татом були у відділку, ви читали висновки розслідування поліції, вірно? - Коли я знаходилася в повному ступорі, в певній прострації, яка мене засмоктала та довго не випльовувала назад в реальність після пожежі, саме батьки зайнялися вирішенням питання стосовно Мирона Степановича, компенсації для цього чоловіка, і відповідно вони мали діалог з правоохоронцями.

- Ну так, ми, а що? Чому ти розпочала цю тему, доню? - Звучить як - "навіщо ти зриваєш шкірочку з ран, які почали рубцюватися?" А якщо ще більш відверто взяти, то... "Тобі було мало одного разу, коли ти нас ледве в домовину не відправила одне за одним, так ти вирішила добити? Довести задумане до логічного кінця?" І тут вже в тільки прямому значенні цього слова.

- Ви з татом сказали, що загоряння відбулося через бенгальський вогонь...

- Або щось подібне до бенгальського вогню, так, - закінчує мама за мене, напевно, згадуючи, що було написано в рапорті поліції, чи як там цей папірець називається, коли видаються офіційні коментарі правоохоронців стосовно тієї чи іншої ситуації.

- Саме щодо цього я і хотіла тебе дещо спитати. Розумію, що це моя вина, що це я відповідальна за дівчат та за те, що вони там натворили, - довго запрягаю, чимала передісторія, та я хочу, щоб мама мене зрозуміла вірно, щоб ні в якому разі не подумала, що я маю до них з татом якісь претензії. - Але чи не здалося вам підозрілим, що така пожежа трапилася через один невеличкий бенгальський вогник? Або щось до нього подібне.

- Кіро, я просто чесно не усвідомлюю, навіщо ти знову повернулася до цієї теми. Ми з Мироном Степановичем домовилися, що все виплатимо, закриємо це питання, і ніхто тебе, доню, не звинувачує в тому, що трапилося, оскільки з ким не буває, тим паче тебе в той час не було в тому будинку. Це буде уроком для кожного з нас і...

- Мам, давай це все поки що відкладемо в сторону, - не маю права так нахабніти, ще й з тієї причини, що все трапилося через мене, навіть якщо я фізично там не знаходилася, та що більше я про цю ситуацію думаю, тим більше розумію, що слова Віки мали добряче підґрунтя, - на твою думку - чи могла така пожежа трапитися через один бенгальський вогник? Чи могло так бути, що мої дівчата не побачили ні диму, ні загоряння, яке не могло бути моментальним, ні початку пожежі, при тому, що вони знаходилися зовсім неподалік?

- Я чудово розумію, до чого ти хилиш, Кіро, і так, мені це теж здалося підозрілим, дуже підозрілим. І для батька це теж виявилося дивним. Та я боюся, щоб ми не вийшли самих на себе, коли почнемо дуже глибоко копати, тому давай закриємо цю тему раз та назавжди та...

- Тобто самих на себе? - Правила пристойності, які торочили про те, що, по-перше, не красиво перебивати маму, по-друге, не гарно йти наперекір старшим, відходять на задній план, на перший же нахабно пхається здивованість. Та цікавість. Вони пруться на авансцену рука за руку.

- Не прямо так на себе, але...

- Зачекай, - до мене починає доходити, я починаю здогадуватися, про що рідна хоче сказати, - ти думаєш, що...

- Тож давай, доню, про це забудемо, зробимо правильні висновки та будемо рухатися далі. Я ні в якому випадку не хочу, щоб це знищило нашу сім'ю. Ні які гроші ніколи не зможуть замінити родину...