Розділ 4

- Доню, ти вже йдеш? - Голос мами змушує мене розвернутися на сто вісімдесят градусів та приділити їй хоча б пару хвилин свого часу, хоча я б вважала за краще, якби вдалося покинути квартиру ще до того, як батьки прокинуться. Щоб менше нервів, та ще й з-поза ранку. Це і так добре, що Альбіна з Ніколасом вчора не залишилися тут на ночівлю, хоч тато з мамою на цьому наполягали, а поїхали до себе додому, тоді б мої нерви тріскалися, як маленькі, сухенькі гілочки.

- Так, треба перед роботою зайти в університет та проконсультуватися як краще надалі навчатися. Онлайн, чи за заочною програмою, - сподіваюся на одне з двох - або я не червонію, видаючи цю брехню, або рідна ще до кінця не прокинулася й не бачить мого хвилювання. Причину я хоч і знайшла раціональну, та спохопилася так рано я не через навчання.

- Молодчинка, - мама підходить та цілує в щоку, чим ще більше мене бентежить, адже я заслуговую явно не на поцілунок своїми брехливими розповідями. Вже вкотре. Вже який раз. - І ще, я б хотіла спитати... Ти справді не злишся на нас з татом, що ми ніби виганяємо тебе з квартири? А то воно якось так виходить, начебто ми рідну доньку та з рідної хати віником на вокзал женемо.

- Мам, ну про що ти? Яким віником та на який вокзал? - Соромно має бути мені, а рум'янцем заливається рідна, - я справді за вас з татом рада, що ви переїдете на дачу. Ти уявити не можеш, наскільки я щаслива, що цей милий будиночок повернеться до нас, і у мене самої буде змога приїжджати до вас в гості, насолоджуватися цим прекрасним місцем та проводити з вами незабутній час разом.

- Не в гості, а до себе додому, адже ти майбутня власниця того будинку. Ти сама прекрасно знаєш, як Альбіна ставиться до дачі та до всього, що з нею пов'язано, тож ти повноцінна господарка того житла, що зараз, що в майбутньому.

- Добре, буду приїжджати до нашого дому та разом проводити неймовірний час з вами у нашому домі. Так що не хвилюйтеся, ви прийняли правильне рішення змінити місце проживання. Я вас повністю підтримую. Всіма руками та ногами. А зараз вибач, але мені потрібно бігти. Бувай.

Будинок в селі наразі десь займав приблизно те саме місце, що і навчання в університеті. Ці пункти явно не стояли в переліку лідерів моїх першочергових пріоритетів. Хоча буквально недавно навчання було моєю головною роботою, а дача - віддушеною. Зараз же все розвернулося з ніг на голову, від чого тій макітрі було далеко не солодко.

- Доброго ранку, можна? - В паралельній реальності, в тій, де тече моє розмірене життя, я б наразі стукала у двері завідувача деканату, з метою поцікавитися, чи цього року я поїду представляти свій університет на змаганнях по якомусь рандомному предмету. В цій же реальності я заглядаю в кабінет жіночки, яка одягнена у все біле, як і належить працівникам даної клініки.

- Доброго, так, звичайно, - якщо до цього моменту Олена Андріївна щось заповняла у бланку, явно не зацікавлена в цьому о восьмій ранку, коли ще організм досипав, то вже зараз підірвалася з крісла та запрошувала мене присісти навпроти, при цьому вказуючи на нього рукою, - якщо не помиляюся, Кіра, вірно?

- Так, - хоча, думаю, вона не могла помилитися, навіть якби дуже сильно захотіла. Це приватна клініка, тож до кожного клієнта в них тепле ставлення, а якщо врахувати той момент, скільки заплатили ті люди, яким я маю виносити дитину...

"Будемо ігнорувати ці імена, еге? Навіть якщо ми чудово знаємо як їх звати. Обидвох."

Внутрішній голос дуже не вчасно прокинувся, от зовсім не вчасно, і добре, що я вже приземляюся на крісло, запропоноване лікаркою, оскільки ноги починають підгинатися, як тільки я згадую, для кого маю народити...

- Щось сталося? Вас щось турбує? - Ось за що я кажу - Нікол... Той чоловік, який оплатив цю операцію, мав заплатити й цій поліклініці чималу суму за їхні послуги, тому Олена Андріївна так стривожено хоче дізнатися, що мене сюди привело, і вже готова зірватися з місця, вже вдруге за такий короткий проміжок часу, щоб задовольнити мої забаганки. Бо тепер я для неї, та і загалом для всього персоналу і причетних до цієї клініки людей являюся золотою курочкою, яка має виносити золоте яєчко, і ні в якому разі його не пошкодити.

- Ні, все гаразд, я ідеально себе почуваю, - заспокоюю жіночку, а заодно хочу її налаштувати на свою хвилю, це мені знадобиться, ось прямо зараз. - Я б хотіла дещо у вас запитати.

- Звичайно, ви можете запитувати будь-що, я постараюся відповісти на кожне ваше запитання.

Ну, тут вона вже явно переграє, оскільки навіть відштовхуючись від контракту, який я підписала, там не все можна запитувати. Та дещо спробую дізнатися.

- Скажіть, будь ласка, а замовники, ну, ті люди, для яких я маю виносити дитину, вони ж не знають моїх ініціалів? Не в курсі того, хто саме їм народить дитину?

Це питання постало переді мною руба ще зі вчорашнього вечора, коли сестра з чоловіком повідали шалену новину. І хоч мій внутрішній голос прямо волав, що Ніколас прекрасно знає, хто являється сурогатною матір'ю їхньої дитини, я хотіла обпертися на голі факти. А вони затверджені в контракті. А ось ця жіночка навпроти мене знає цей контракт вздовж та впоперек. Знову ж таки - вони зацікавлені в таких мажорних клієнтах і хочуть набити собі класну репутацію на майбутнє, тож думаю вона вивчила на зубок кожен пункт цього договору.

- Ну, ваш випадок особливий, і контракт особливий, замовники забажали залишити все інкогніто, тож ні вашого імені, ні вашого прізвища вони не знають. - Мені б розслабитися, спокійно видихнути, але клубок в горлі не дає цього зробити, від чого полегшення взагалі не настає. - Вони тільки знають ваші параметри тіла та стан вашого здоров'я. Але ця інформація надається більше заради того, щоб замовники були впевнені, що з дитинкою нічого не трапиться й все буде гаразд.

- А мій вік, вони знають мій вік? - Не знаю навіщо це питаю, по факту дівчат мого віку в місті достобіса, я вже мовчу про всю країну. Адже, якщо я правильно розумію, то замовники й місця проживання сурогатної матері не знають.

- Вік - так, та знову ж таки це задля їхньої впевненості в тому, що ви молода дівчина й без проблем зможете народити. А чому ви питаєте? Ви ж перед тим, як підписати договір, мали його прочитати та...

Хочеться грубо закрити рота цій лікарці, а то таке враження, що вона наразі мене відчитує. А я взагалі-то їхня золота курочка, в прямому сенсі цього слова золота, нехай про це не забуває. Та наразі мої думки не про те, як збагатиться дана клініка після того, як я народжу, а про договір, про який заїкнулася Олена Андріївна. Точніше що стоїть під тим договором.

Підпис.

Всім займався Ніколас, Альбіна вчора зробила на цьому акцент пару разів. Отже, логічно, що в договорі, який вони заключили з сурогатною матір'ю, підпис чоловіка сестри. А, отже, мені залишилося дізнатися, який підпис у мого боса й зрівняти його з тим, який стоїть у контракті. І тоді вже всі сумніви відпадуть одним махом...