Розділ 3

- В мене дуже хороше поточне керівництво, дуже лояльне, тому я думаю ми домовимося і все буде добре. Всі залишаться при своєму, ніхто та нічого не втратить, - спочатку вимовляю, а потім тільки думаю, що ляпнула, адже хто-хто, а Ніколас втратив. І "нічого", а тепер ще й "нікого". Під "нікого" я маю на увазі себе, сподіваючись, що ми справді полюбовно розстанемося з коханим сестри, і він ніколи не дізнається через кого він втратив "нічого"...

- До речі, дітки, - цього разу паузу заповнила мама, звернувшись до нас трьох, по черзі окинувши кожного поглядом, а після повернулася до батька, - у нас з татом для вас теж є новина.

- Оскільки ніхто з тут присутніх явно не хоче, щоб ви з татом кудись переїжджали, то виходить, що нам з Кірою варто очікувати на ще одну сестричку? Чи тепер на братика?

Альбіна намагалася пожартувати, але це явно не її коник. Краса, одяг, різні спа-процедури - в цьому вона знавець, щодо жартів їй точно варто закінчувати кар'єру. Точніше краще б сестра її й не починала, адже всі переглядаються між собою, а батьки взагалі покрилися червоними плямами від "гумору" старшої донечки.

- Не зважайте, то в моєї коханої нервове, - прямо бачу, як Ніколас бажає ляснути себе по лобі рукою від такої незручної ситуації, яку створила його мила дружина. Хоча б я почала саме з Альбіни, саме з її лоба, щоб наступного разу тричі подумала, перш ніж відкривати свого ротика. - Ніяк не може звикнути до думки, що невдовзі стане матір'ю і тому видає таке.

- Все гаразд, - мама у мене не конфліктна людина, зовсім ні, тож тільки є спроба зачепитися за мирне вирішення конфлікту, вона ж відразу хапається за неї й не відпускає. - Та в дечому Альбінка мала рацію.

- Ви переїжджаєте? - Для мене ця новина не така, звичайно, приголомшлива, як про те, що сестра з її чоловіком звернулися до сурогатної матері, щоб та виносила їм дитину, та все одно змушує напружитися. Ну, не видасть же зараз рідна, що вона справді вагітна, це буде повним абсурдом.

- Так, - батьки ще раз переглянулися між собою, начебто зважуючись відповісти, а після видали це в один голос, як то, напевно, трапилося в день їхнього весілля, коли вони давали згоду Богу, а в першу чергу самим собі й одне одному прожити все життя рука об руку. В горі та в щасті. В бідності та в багатстві.

- Куди? - Окей, з Ніколасом все зрозуміло, він хоч тепер вже і рахується сином батьків, та все ж не рідним, тож чоловік не може відчувати максимального єднання з моїми мамою та батьком, але чому мовчить Альбіна? Вона в шоку? Чи їй абсолютно плювати?

- На дачу, - а, ну, думаю, тепер сестрі точно начхати. Якби рідні поїхали десь в Монако, чи хоча б у Францію, то їхня б старша донька була частим гостем в тій країні, дача ж явно не зацікавить Альбіну. Не її рівень. Нічого там їй робити. - Ми з татом подумали, що такий шанс повернути той будинок випадає раз на все життя, тому вирішили продати квартиру й переїхати жити в село на постійній основі.

- Ми з мамою якраз хотіли днями тобі сказати, доню, - це звернення адресувалося мені, і відходило від тата, - що у нас такі грандіозні плани. Поділитися ними з тобою та запропонувати орендувати тобі житло, а самим перебратися на дачу. Та оскільки сьогодні такий вечір одкровень, то вирішили не відкладати все на потім. Тим паче якщо ти прийняла остаточне рішення змінювати місце проживання, то тепер взагалі це питання не стоїть на порядку денному. Ми тобі орендуємо квартиру в тому місті, куди ти плануєш переїхати, і це навіть не обговорюється.

- Гаразд, добре, дякую, - що ж, а я і відмовлятися не буду, оскільки практично всі кошти пішли на лікування Софійки, тому я маю дулю в кишені, і навіть без маку. Це ж рішення з переїздом було прийняте зопалу, це потім я б думала, де орендувати житло, а головне - за які фантики. Зараз же діяла на емоціях. - Я дуже рада за те, що дача знову наша, а ще більше щаслива за вас. Впевнена, ви там будете почуватися максимально комфортно.

- Це точно, ми ще навіть не закінчили угоду з купівлею дачі, як мама вже закинула в кошик онлайн-магазину стільки насіння різних овочів та квітів, що я вже голову чухаю, де замовити стільки фур з землею, щоб задовольнити її Наполеонівські апетити.

- Та йди ти, там всього пару пакетиків, - мама грайливо штовхнула батька плечем, а у самої вже посмішка на все обличчя. Як же вона його любить. Обожнює.

- І не будемо дітям казати, що ці пару пакетиків розміром в будівельні мішки, еге, кохана?

Які ж вони щасливі. Які раді. Дивлюся на них, а в самої очі на мокрому місці. Ех, які ж вони... Неймовірні.

- Виходить, що сьогоднішній вечір кардинально змінює долю кожного з тут присутніх?

Альбіна навіть не підозрює, наскільки вона зараз видає істину. Життя всієї нашої родини сильно зміниться. А моє, схоже, найбільше, найкардинальніше...