Розділ 2

- А це як? Як це ви не знаєте, хто народить вам дитину? Хто буде сурогатною матір'ю вашої малечі, як таке може бути? - Батько все не заспокоюється, та і мама, судячи з її здивованого виразу обличчя, теж нічого не розуміє. Я б приєдналася до їхньої компанії, залюбки б поцікавилася як так може бути, та у мене наразі питання куди глобальніші. І хочеться їх поставити одному чоловіку в цій квартирі, і явно не татові.

- Повірте, в наш час можна будь-яку людину придбати за гроші, просто назвавши достойну ціну, як би це гидко не звучало, тому про додаткові опції за кошти й сенсу говорити немає, все можна вирішити. Стосовно всього домовитися.

- Цікаво, - на язиці батька крутилося зовсім інше слово, а то і взагалі не одне, і "цікаво" туди не входить, туди взагалі не входять слова, які можна промовляти за столом, та ще й дізнавшись ТАКУ новину.

- Я теж маю дещо повідомити, - пауза явно затягнулася, оскільки батьки не можуть сприйняти інформацію, як це так, що ні Ніколас, ні Альбіна не знають людину, яка згодилася стати сурогатною матір'ю для їхньої дитини, для них, для їхнього покоління це явно неприпустимо, ці ж двоє голубків не розраховували на те, що цей момент з інкогніто так зачепить маму й тата за живе. Що вони звернуть на це взагалі увагу, вже перебуваючи в ролі бабусі та дідуся. Ну, майже ці звання вже їм належать, залишилося зачекати менше року.

- Ти теж очікуєш на дитину?

Хотілося розрядити обстановку, якось перевести її в інше річище, де всі присутні за столом будуть більш розслаблені та зговірливіші, але не врахувала того, що тут знаходиться містер жартівник, котрий видає цю фразочку й задоволено шкіриться, витріщаючись на мене. При цьому всі інші так і надалі мовчать, тепер вже з іншого приводу, та від перестановки доданків ні чорта не змінилося. Якщо не враховувати того, що моє серце булькнуло вниз, зупинившись десь в районі низу живота й виглядає звідти, цікавлячись коли можна буде повертатися додому, коли небезпека мине.

- Ага, відразу трійню, - намагаюся підтримати тупий жарт Ніколаса та видаю смішок, щоб начебто показати, що я перебуваю в гарному настрої, в самої ж на підсвідомості залишився момент з двійнею, яку я можу народити сестрі та її чоловіку, і від цього все всередині кірочкою льоду покривається, настільки стає тривожно, - вирішила, що якщо радувати батьків, то вже по повній програмі. Та і з візочками буде куди веселіше їздити разом, ніж поодинці, еге ж, сестричко?

- Та ми весь квартал цими візочками перекриємо, якщо вийдемо гуляти такою величезною компанією, - Альбіна наступна відмирає та підтримує цю дурну розмову, бо таке враження батьки як набрали повітря в груди, так його звідти й не випускають, тільки кидають погляди на кожного з нас трьох, намагаючись зрозуміти, що за цирк ми тут влаштували.

- Гаразд, бачу ви поки що не готові бути дідусем та бабусею у квадраті, перенесемо на пізніше ці Наполеонівські плани, - заспокоюю рідних, та насправді якби вони тільки знали, що ці жарти не такі й далекі від правди. Адже одна їхня донька вже носить малюка, чи ще "краще" малюків у животику, інша ж незабаром стане матір'ю, навіть не втрачаючи позицій у фігурі. - Насправді я переїжджаю жити в інше місто.

- Тобто?

- Навіщо?

- Коли?

- Чому?

Ну, все, батьки прийшли до тями, вже щось добре в цьому випадку. Не добре ж те, що вони явно не раді такій новині, адже навипередки пуляють в мене запитаннями, на які маю одну, вичерпну відповідь. Яку і видаю, коли вони закінчують з цим пристрасним допитом.

- Мені запропонували роботу в іншому місті, тож найближчими днями я підшукаю собі квартиру для оренди та через тиждень, максимум через два з'їду від вас. Я не хочу вас полишати, буду дуже сильно за вами сумувати та мені шалено буде вас не вистачати, але таку можливість не можна втрачати. Я сподіваюся ви мене зрозумієте та підтримаєте.

- А як же навчання? - Мама відразу чіпляється за цей момент, щоб вгамувати мене й схилити до думки, що ця затія дуже дурна і її варто якомога скоріше винести на смітник.

- Та я вже й так заочно навчаюся, мені нічого не завадить це робити в іншому місці, тож щодо цього я нічого не втрачу, у мене в планах немає покидати університет, так що з цього приводу можете не хвилюватися, - це рішення переїхати я прийняла після сенсаційної новини з вуст сестри та її чоловіка. Батьки б підтримали мою ініціативу врятувати Софійку таким дивним чином. Довго б приймали це, мусолили, що можна було б і якийсь інший варіант підібрати, наприклад, продати все і навіть більше, що у нас є в наявності, та в підсумку б прийняли моє рішення. Та одне діло круглішати на очах у батьків, коли це дитина якихось чужих людей, котрих ти не знаєш, з котрими тебе пов'язує тільки контракт і нічого більше, а інша... Якщо все виявиться правдою...

- А поточна робота, на яку ти не так давно влаштувалася? Що з нею буде? - Татко пішов з жирніших козирів, знаючи, що наразі я ставлю в пріоритет.

- Жаль буде з неї звільнятися, але повторюся ще раз - не можна втрачати таку можливість, просто неприпустимо відмовлятися від такої пропозиції, яка мені надійшла. Ця компанія займається тим, що мені до душі, плюс шалені перспективи відкривають переді мною, якщо я зарекомендую себе з гарної сторони. Така можливість випадає раз на все життя і я не маю права її проґавити.

- Все вірно, ти правильно мислиш, Кіро, - ти теж так вважаєш, еге ж? Теж думаєш, що мені краще ходити з чималим животиком та з набряклими животиками деінде, не мозолячи ні тобі, ні твоїй дружині очі? - Тут просто питання в іншому - ти кажеш про два тижні, але як мінімум ці два тижні ти маєш відпрацювати на цій роботі, на якій ти наразі трудишся. Ну, по закону такі правила існують та їх варто дотримуватися, якщо ти, звичайно, не збираєшся платити шалені штрафи за відмову відпрацьовувати цей термін.

- Без проблем, відпрацюю, я думаю, мене зможуть трішки зачекати на новій фірмі, якщо я попрошу про відстрочку, щоб закрити всі питання на поточному місці роботи, - натяк я чітко вловила. Ніколас хоче добряче пограти на моїх нервах за цих десять робочих днів. Я відпрацюю. Після ж керівник мене відпустить, якщо я зобов'язуюся віддати все те, що він мені дав наперед в якості зарплатні, еге ж?

- Думаєш, твоє керівництво так просто тебе відпустить, поклавши на тебе певні обов'язки, сподівання, загалом повіривши в тебе та твою необхідність для даної фірми, чи компанії, куди ти влаштувалася?