Розділ 3 Марта

П'ять хвилин я сиділа нерухомо, втупившись у стіну невидячими очима. За вікном на вулиці лунали гучні веселі голоси службовців компанії, які, як завжди о цій годині, залишали будівлю, але я нічого не чула. Я відключилася від зовнішнього світу, цілком занурившись у свої невеселі думки.

Голова йшла обертом, і в душі наростав глибокий відчай. Щоб остаточно не піддатися йому, я різко піднялася зі стільця, який трохи відкотився назад із пронизливим металевим скрипом, неприємно порушивши тишу спорожнілого офісу.

Потім я зробила те, чого ніколи раніше не робила. Я пройшла до кабінету Макса, прикрила за собою двері, підійшла до горіхового бару, де в Макса зберігалося спиртне, і налила собі нерозбавленого віскі. Потім підійшла до вікна з келихом у тремтячих руках і, відпиваючи віскі невеликими ковтками, подивилася вниз, на місто, що вирувало життям. Година пік була в розпалі, але я перебувала занадто високо, щоб чути той особливий вуличний галас, який буває перед вихідними. Зате мені було добре видно, як унизу ледве-ледве повзе величезна лавина машин, а жваві перехожі снують, як діловиті мурахи.

Дирекція компанії займала весь останній, шостий, поверх величезної будівлі, що належить Максу. На нижніх поверхах розміщувалися спеціальні відділи з розробки комп'ютерів, електронних лічильних машин, конструкторські бюро, секції інформації. Був серед них і величезний, схожий на овальний засклений басейн, відділ менеджменту і продаж, звідки і перейшла я до Макса, ставши його особистою секретаркою. Усе це величезне виробництво ніби спускалося вниз і закінчувалося на першому поверсі, куди надходила готова продукція. Саме там перевіряв своє чергове електронне дітище Макс, він вивчав кожен новий виріб і освоював його не гірше за своїх високооплачуваних експертів. Потім до справи підключався цілий полк торгових агентів, а Макс розпочинав роботу над новими, ще цікавішими проєктами. Нещодавно він уклав особливо вигідну угоду з розробки комп'ютерів для швейної промисловості. Саме завдяки Максу справи його компанії неухильно йшли в гору, він був її силою і серцем, життям і душею. Без його енергії вона не могла б так процвітати, зазнала б краху, розвалилася…

Я раптом відчула себе на межі непритомності.

Усе почалося так добре. Звичайна молоденька секретарка, я працювала на другому поверсі, "на підхваті" - виконувала доручення торгових агентів, коли ті потребували допомоги. За перші шість місяців роботи в Макса я бачила його лише один раз, і то здалеку - в один із його рідкісних візитів до овального бюро. Одного разу його смагляве обличчя з'явилося за скляною перегородкою, що відокремлює бюро від коридору. Він дивився, як за столами з комп'ютерами працювали дівчата. Столи стояли в два ряди, і дівчат було багато - зовсім молоденьких і старших, білявок і брюнеток, високих і не дуже... Я одразу помітила його - я якраз прямувала до виходу. Ми зустрілися очима, і, хоча це тривало лише мить, я зрозуміла, чому навколо нашого невловимого боса ходило стільки розмов і пліток. Мені у пам'ять врізалося чорне волосся, насуплені чорні брови і бентежний погляд проникливих блакитних очей. Я зупинилася як укопана, а він, спокійно і трохи зверхньо, оглянув мене з голови до ніг.

На той час я була ще надто молода для нього, але зрозуміла це тільки зараз, коли було вже пізно. Занадто молода для цього досвідченого зрілого чоловіка. Макс був старший за від мене на чотирнадцять років, і за всі ці роки, що нас розділяли, він встиг багато чого побачити і випробувати. Захопитися ним було божевіллям з мого боку.

Він перший відвів погляд, куточки його губ здригнулися в глузливій усмішці - він завжди так усміхався, коли хотів когось збентежити. І домігся свого - червона як мак я не знала, куди подітися. Решта дівчат дивилися на мене в усі очі, ніби я щойно кинулася на шию їхньому улюбленому босові. Довго потім вони не могли заспокоїтися, дражнили мене кілька днів. Минали тижні, але Макс, якого вони так обожнювали, більше не з'являвся, життя потекло своєю чергою, і пересуди затихли. Аж раптом, абсолютно несподівано, особиста секретарка Макса полетіла в Канаду з новим чоловіком. Її місце було запропоновано мені.

Тоді мені ще не було й двадцяти, до того ж я була дуже наївна. Тільки не тепер, подумала я з гіркотою. Дивно, як швидко я змінилася під впливом Макса - всього за кілька місяців! З дівчинки, чий досвід у стосунках із чоловіками обмежувався відвідинами кав'ярень і безневинними прощальними поцілунками у щоку біля порогу батькового будинку, я перетворилася на жінку - у повному розумінні цього слова. Ба більше, я стала стриманою, мудрою жінкою, я навчилася приховувати свої почуття, щоб догодити чоловікові, якого кохала.

Коли Макс уперше запросив мене в ресторан, ми працювали пліч-о-пліч близько місяця. І привід він придумав класичний: похід до ресторану слугував ніби винагородою старанній співробітниці. Щоправда, наступного разу він запросив мене вже без жодного приводу.

Неможливо було встояти перед його привабливою зовнішністю, бездоганними манерами і дивовижною чоловічою чарівністю - особливо коли він свідомо користувався цією зброєю. Справді, подумала я, Макс закрутив мені голову без особливих зусиль. Коли він запропонував мені жити з ним, то навіть не намагався знайти для цього якісь особливі слова. Одного разу в ресторані він прямо сказав мені, що хотів би, щоб я стала його коханкою, а потім, не особливо хвилюючись, став чекати на відповідь.

Зараз я із задоволенням згадала, що того разу знайшла-таки в собі сили відмовити йому. Але він тільки розсміявся, бо був упевнений у своїй перемозі. Він прекрасно знав, що, якщо навіть спочатку я і відмовлю йому - а саме це я і зробила, спокійно і трохи недбало, - все одно рано чи пізно поступилюся.

Він дізнався, що в мене нікого до нього не було, тільки коли вже нічого не можна було виправити. Сама я посоромилася попередити його, до того ж боялася, що це його відштовхне. Спочатку він розлютився, але незабаром заспокоївся, а потім так зрадів, що мені стало навіть трохи прикро: йому додалося самовпевненості.