30. Сем. "Божеволію від тебе"

Я, здається, зовсім зʼїхав з глузду. Коли вона не відштовхнула мене, і, більш того, облизнула губи, я подався вперед і, прикривши очі, поцілував її.

Богдана ніби на мить завмерла, а потім відповіла на поцілунок. Її руки несміливо обвили мою шию, а дихання прискорилось.  

Моє серце одразу забилось частіше, я пригорнув її ближче до себе, аж раптом відчув тілом її живіт і розплющив очі. Бо згадав про її супроводжуючого. Справа була навіть не стільки в дитині. 

— Той мужик тобі не підходить, — прошепотів їй в губи. 

— А хто мені підходить? — так само пошепки запитала Богдана. 

— Може, я підійду? — я зазирнув їй в очі. Дихання зовсім збилось. Я не думав, що зможу таке сказати. Чи то я так сильно хотів її зараз, чи то дійсно закохався, я не знав відповіді на це питання. Але мені не хотілось, щоб вона була з ним. Хотілось, щоб вона була зі мною. 

 — І навіть моя вагітність тебе не налякає? — запитала вона ніби з якимось викликом. 

— Це ж не хвороба якась, — буркнув я. — Ти не збираєшся заміж за нього?

 — Ще не знаю, — вона знизала плечима. — Зрештою, наявність дитини зовсім не вимагає обов’язкової наявності чоловіка…

— Не виходь за нього, — я подався вперед і знову торкнувся губами губ Богдани. — Розійдись з ним, — я підхопив її на руки за стегна так, щоб вона обвила ногами мій торс і знову поцілував її. 

Вона не відштовхнула мене, навпаки досить пристрасно відповіла на поцілунок. Отже, я все-таки був їй небайдужий?

Я поніс Богдану до ліжка і вклав на нього, продовжуючи цілувати її.

— Божеволію від тебе, — шепотів між поцілунками. — Весь час тільки про тебе і думаю, — я гладив її через одяг, вкривав обличчя і шию поцілунками.

Богдана тільки тихенько зітхала, і теж гладила мене, пригортаючись все ближче…

Але тут дуже невчасно мій телефон задзвонив. 

— Зараз я його виключу… — буркнув я і хотів дістати мобільний з кишені, але він випав на ліжко. І я побачив на екрані фотку Алі з червоною помадою. Підписана вона була так само, "Аля". 

Я відбив виклик і  потягнувся до губ Боді знов, але ця мить була втрачена, вона теж побачила, хто мені дзвонить, і сіла на ліжку, а потім і підвелася на ноги та стала поправляти одяг. 

 — Вибач, але краще я піду… — сказала вона, уникаючи зустрічатися зі мною поглядом. 

— У нас з нею нічого не було, чому?… — я теж встав і хотів торкнутись її долоні, але Богдана ухилилась. — Чому…

 — Мені страшно, — зізналась вона. — Коли одного разу таке трапилось, трапиться і знову…

— Що трапилось? — не зрозумів я. 

 — Не має значення, — кинула вона. — Давай забудемо про те, що сьогодні сталося… 

— Ти не кохаєш його, я ж бачу, — я підтис губи. 

 — Іноді кохання може прийти з часом… Головне, щоб чоловік був надійний і ніколи не зраджував…

— Ясно, значить, я на твою думку ненадійний? — я зазирнув їй в очі. Значить, справа в дитині? Що їй треба той гад, бо він батько дитини? Але до чого тут зради?

 — З тобою як на пороховій бочці — ніколи не знаєш, що трапиться за мить, — вона зітхнула. — Я не почуваюся в безпеці поруч із тобою, Семе, вибач… Я дійсно маю йти…

— Зрозуміло. Ну йди, — я кивнув на двері. — Я не можу тримати тебе тут силою, якщо ти цього не хочеш. 

 — Дякую, — я побачив, що її губи смикаються, ніби вона стримується, щоб не заплакати. — Бувай. Семе…

Сказавши це, Богдана відчинила двері і швидко вийшла з мого номера…

Продовження -  завтра о 21.00!

Додавайте книгу "Вагітна ( не) від тебе" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.  

Запрошую до новинки Еліс Кларк "Вагітна від колишнього"! На десяту річницю шлюбу ми зрозуміли, що давно стали чужими одне одному, і подали на розлучення. Та що буде, коли втрутиться незапланована вагітність?