28. Сем. Дуже незручна ситуація...

Ясно, що їхній той бос був не ідіот. Нащо щось казати, якщо він бачив їх разом і вона лишила дитину? Тут і ідіот би зрозумів. А мужик пожалів Богдану і вирішив їх зблизити. Якось так я бачив цю ситуацію. І тому відправив їх сюди. 

— Ти реально кохаєш його? — я зазирнув їй в очі. 

— Яке це має значення? — вона відвела погляд. 

Значить, не хоче мене засмутити? Чи що? Як розуміти цю відповідь?

Я теж відвів погляд. 

— Добре, йди, певно, ти втомилась. Вже пізно. 

 — Як ти себе почуваєш? — тихо запитала вона. — Не наробиш якихось дурниць? 

— Ну не завагітнію точно, — я засміявся. Чомусь мені реально стало смішно. Чи то від алкоголю, чи то від безнадійності цієї дурної ситуації.

 — Не дуже смішно… Але раз ти намагаєшся жартувати, значить все в порядку. Добраніч, Семе, — вона встала з-за столу, ще раз поглянула на мене і рушила до дверей. 

— Добраніч, Бодю, — я зітхнув. 

Коли вона вийшла, я повернувся на ліжко і практично одразу заснув…

***

Зранку у мене навіть голова боліла. Подумати тільки, як усе вийшло. Ніби ж я вмів пити. Але щось явно пішло не за планом. 

Коли я тільки-тільки прийняв душ, у номер постукали. Я подумав, що це може бути обслуговування, тож без задньої думки відчинив двері прямо в рушнику на стегнах. 

Але так і застиг, коли побачив за дверима Альбіну, мою подругу дитинства, з якою ми буквально на днях бачились у батьків. Аля реально приїхала сюди, я думав, вона жартує… 

— Привіт, ну ось і я! — вона розкрила мені обійми. — Рада тебе бачити!  

— Як ти дізналась, у якому я номері? — запитав я підозріло.

Альбіна тим часом вже зайшла в номер навіть без запрошення.

 — Запитала у чергової по готелю, — усміхнулася вона. — Сказала, що я твоя дівчина. Ну це я просто так сказала. не переживай, — тут же додала вона. — Бо може просто знайомій і не дали б інформацію, де ти зупинився…

Я закотив очі. Альбіна трохи підбішувала, але це було в її стилі. Тим паче я сам винен. Сам сказав їй, в якому я готелі. 

Не треба було цього робити… Але ж я так хотів, щоб Богдана теж мене приревнувала… Тому і сказав. 

— Зрозуміло, — я зітхнув. — І що, з ким ти там приїхала? Де ви поселились? 

 — З подругою, поселилися тут недалеко, за дві кімнати від тебе… Можна ходити в гості, якщо захочемо! — вона виглядала дуже задоволеною. 

— Зрозуміло, — я кивнув. Треба було б спровадити її. Чомусь я подумав про Богдану. Може, сходити взяти щось в буфеті і зайти до неї?

 — Тут дуже гарно, такий мальовничий краєвид відкривається, — вона повернулася до вікна, але була на високих підборах, тож раптом втратила рівновагу, змахнула руками й була б упала, якби не встигла вхопитися за мене. 

І ми упали вже вдвох. Я був на підлозі внизу, вона на мені. 

Це була дуже компрометуюча поза. Ніби ми щойно прямо тут на підлозі зібрались зайнятись чимось дуже непристойним. Альбіна облизнула пухкі губи, але мене це скоріше дратувало, ніж збуджувало. 

Мене взагалі останнім часом майже все дратувало. Всі жінки, крім Богдани, особливо, коли вони проявляли до мене цікавість. 

 — Ой, — пискнула Аля, і її обличчя опинилося зовсім близько до мого.

А ще, схоже, мій рушник в процесі падіння злетів із мене. Бляха! 

У двері швидко постукали, але я не встиг нічого відповісти, бо вони відчинилися. Там стояла Богдана…