19. Богдана. "Я захищу тебе"

Я забігла до номера, відчуваючи, як серце шалено калатає в грудях. Побігла до вбиральні і мене знудило. Чи то від токсикозу, чи від стресу, спричиненого Семовими словами, чи від того й іншого. Сльози текли по щоках, я не могла заспокоїтися. Перед очима стояло його сердите обличчя і те, як він кричав на мене…

“Принаймні, він не здогадується, що дитина від нього”, — хаотично крутилися в голові думки. — Але може спересердя піти до Веніаміна і сказати йому, що у нас був секс, а Веніамін скаже, що це не його дитина, і тоді Сем про все здогадається… Я маю цьому запобігти негайно…”

Підвелася з колін, вмилася, прополоскала рота і почула, що хтось стукає в двері. Треба було відчинити, але я боялася, що це повернувся Сем. 

 — Хто там? — спитала тремтячим голосом. 

— Це я, Богдано, конференція скоро розпочнеться, а тебе все нема… В тебе все в порядку? — почула стурбований голос Веніаміна.

 — Так, все нормально, ти можеш увійти на хвилинку? — спитала я, відчиняючи двері. Побачила в цю мить себе у дзеркалі біля входу — була бліда, очі червоні, волосся розпатлане, по щоках тягнулися розводи туші для вій, яка не до кінця змилася водою, коли я вмивалася….

— Авжеж, — відповів він, заходячи всередину і поглянувши на мене. — Ти така бліда і очі червоні, щось трапилось?

 — У мене проблеми, — сказала я, схлипуючи. — Ти можеш мені допомогти? Будь ласка! 

— Авжеж, я допоможу, — він кивнув і торкнувся долонями моїх плечей, незграбно мене обіймаючи. — Тільки скажи, що зробити, зроблю будь-що.

 — Коли Сем тебе запитає, ти можеш сказати йому, що у нас стосунки і це твоя дитина? — я зазирнула йому в очі, боячись, що він зараз відмовиться. Адже це було дуже незвичне прохання, яке накладало певні зобов’язання, не кожен чоловік був до такого готовий…

— Так, без проблем, — він кивнув. — Я і сам не хочу, щоб він дізнався, — зізнався Веніамін. — Тож це все вирішує.

 — Це його дитина, — сказала я. — Я боюся, що коли він дізнається, то захоче її забрати… Вибач, будь ласка, що я тобі збрехала, — мені справді було дуже соромно, я опустила голову, немов школяр, що чекає прочуханки від директора.  — Звичайно, це тебе ні до чого не зобов’язує, це лише для Сема така версія…

— Все буде добре, — він пригорнув мене до себе і торкнувся губами моєї маківки. — Я обовʼязково захищу тебе і дитину від нього, обіцяю.

 — Дякую тобі, — я відчула велику вдячність до нього. — Ти такий хороший…

— Ти дуже важлива мені, — сказав він тихо. — Ти давно мені подобаєшся. А може, і більше, ніж подобаєшся. Але я розумію, що ти ще не готова почути все. Тож хай поки що буде просто "подобаєшся".

 — Поряд з тобою мені не страшно, — я глибоко зітхнула. — Зараз, одну хвилинку, я трохи приведу себе до порядку, і ми можемо йти на захід…

— Добре, тоді чекаю, — він кивнув. 

Я швиденько витерла обличчя міцелярною водою, заново підфарбувала вії і губи, причесалась, і за хвилину ми дійсно виходили з мого номера. Я сподівалась, що Сем зараз побачить нас разом, але цього не сталося, він уже, мабуть, сидів у конференц-залі.

Тільки тут, як завжди, з запізненням, до мене почали приходити на гадку аргументи, які я могла навести у відповідь на його звинувачення, розповісти про його дівчину, яка тоді прогнала мене і розповіла, що він постійно її зраджує… Думаю, якби я це сказала, то вже він би розгубився і не мав що відповісти… Але, як кажуть, поїзд уже пішов, я не змогла правильно зреагувати, почала виправдовуватись, отже, й виглядала винуватою, немов дійсно втекла від нього, хоча це було не так. Я просто пішла, коли дізналась про нього правду. І якщо він буде знову докучати мені. я так і скажу, що знаю, який він насправді, і що краще йому обминати мене десятою дорогою,якщо він не хоче, щоб про цю правду дізналися його знайомі…

Я б могла розповісти цю історію в соцмережах, але не хотіла виносити сміття з хати, бо це зачепило б і мене, і мою майбутню дитину. Але пригрозити Сему розголосом у випадку, якщо він надокучатиме мені — цілком слушна ідея. 

І так, трохи заспокоївшись, заручившись підтримкою Веніаміна та вибудувавши в своїй голові план дій, якщо Сем знову піде в наступ, я зайшла до конференц-залу, тримаючи Веніаміна під руку. Ми побачили вільні місця і пішли туди, а я мимоволі озирнулась, шукаючи очима Сема…