8. Сем. Неприємний сюрприз

Коли я прийшов додому, то почав кликати Богдану:

— Дано, ти де?

Але її ніде не було. Я обійшов всі кімнати, і спальню теж. В спальні майже одразу побачив мій аркуш-записку на підлозі. Але самої Богдани тут не було. 

Значить, вона прочитала записку, але вирішила, що їй це не треба? Чомусь від цієї думки стало якось неприємно.

З іншого боку, ну, вона ж дівчинка, може, вона злякалась? Треба подзвонити їй чи написати… Але я не взяв її номеру.

Я дістав мобільний і став шукати її мережі, але не міг знайти. Але ж я бачив її профіль і навіть слідкував за ним. Як так може бути? Хіба що вона мене заблокувала.

Я підтис губи. 

Значить, їй не сподобалось? Я щось зробив не так? Чи як це, бляха, розуміти?

Очевидним було одне: Богдана не хотіла, щоб я з нею звʼязувався. А я не був якимось сталкером, щоб переслідувати дівчину, якщо вона не зацікавлена в мені.

І все ж, мені було неприємно від цього всього.

Аж раптом в двері подзвонили. Серце пропустило удар і я швидко пішов до дверей. Може, вона вийшла кудись і повернулась?

Та коли я відчиняв двері, то побачив там Аду. 

— Що ти тут робиш? — запитав здивовано. — Ми ж ніби все обговорили.

 — Я прийшла вибачитися, — сумирно сказала вона.  — Може, у нас вийде залишитися друзями, раз ти не хочеш більше стосунків зі мною?

Я не очікував такого повороту. Не те щоб я вірив, що після того, як люди були коханцями, вони зможуть бути друзями, але все ж вона виглядала дійсно винуватою. 

— Ну, якщо тобі буде треба якась допомога, чи щось таке, я допоможу, я не проти бути друзями.

Скоріше, це був жест ввічливості, бо у нас з Адою було надто мало спільних інтересів поза ліжком. 

 — Може, й тобі треба буде якась допомога? Просто поговорити… То я завжди готова тебе вислухати і підтримати, — сказала вона, зазирнувши мені в очі.  — Бо всі ті студенточки… вони ніколи не цінуватимуть тебе як людину, повір, у них ще вітер в голові…

— Які студенточки? — не зрозумів я. 

— Ті, що за тобою бігали, поки ти ще працював викладачем, — вона зітхнула. — Може, тобі, як усім чоловікам, подобаються молодші дівчата, ніж я… Але тобі не буде про що з ними навіть поговорити, бо в них інші смаки і інтереси…

— Та до чого тут це? Якщо ти думаєш, що ми розійшлись через це, то ти помиляєшся. Ми розійшлись саме тому що у нас з тобою нема спільного, окрім хорошого сексу. 

 — Я визнаю, що мало цікавилась твоїм життям, недостатньо розмовляла з тобою, — вона зітхнула. — Тому в тебе й склалося таке враження, але воно невірне! 

Можливо, якби ця розмова сталась до того, як я зустрів Богдану, ми б з Адою і могли щось спробувати. Але зараз всі мої думки були тільки про Богдану. Було б неправильно щось починати з Адою, коли я до неї нічого не відчував. 

— Мені шкода, але минулого не повернути. Пробач. Я маю перевдягнутись і їхати на ще одну зустріч, — це був обман. Але я хотів побути сам. Мені було кепсько через те, що Богдана мене кинула. І я як ніхто розумів зараз Аду, яку сам в черговий раз кинув.

 — Добре, я не буду тобі надокучати… Але просто хочу сказати, що раптом тобі в якийсь момент стане самотньо, ти завжди можеш подзвонити мені. і я приїду, — вона усміхнулась трохи сумно і , повернувшись, пішла вниз сходами…