5. Богдана. Несподівана візитерка

Коли я розплющила очі, то відразу пригадала все, що було ввечері і вночі. Вірніше, навіть до того, як розплющила очі, я вже все пригадала і дуже хвилювалась зараз. Як себе поводити з Семом, про що говорити? Чи буде ця ніч мати продовження? Чи все я робила правильно? Раптом він подумає, що я якась легковажна, що одразу погодилась поїхати до нього? 

Та вороття назад не було, ну. навіть, якби якимось дивом я зараз опинилася знову у тій миті, коли він сказав: “Цей вечір може закінчитись на цій ноті…”, то я б знову відповіла те саме, я б не хотіла, щоб усе закінчилося нічим… Бо навряд чи колись мені знову випав би шанс зустрітися з ним, може, через кілька років на якійсь зустрічі випускників, але ми обоє могли б за цей стати іншими людьми… Зараз же так cклалося, що між нами виник взаємний потяг, і я не жалкувала про це. Зрештою, це була чудова ніч, він був таким ніжним зі мною…

А що як зараз він скаже. що хотів би, щоб наші стосунки продовжились?Раптом він закохався в мене? Навіть на якусь мить уявила себе у весільній сукні, хоча тут же засоромилась цих думок. Не варто випереджати події. Може, він просто запросить мене ще на одне побачення. а там буде видно…

Я повернула голову, щоб усміхнутися Сему, але побачила. що його подушка була порожня. Може, він вийшов у ванну? Або готує для нас сніданок? Це дуже романтично, коли чоловік готує для жінки сніданок…

Я пішла у ванну кімнату, яка була поряд із спальнею, прийняла душ і вдягнулась. Потім спустилася донизу. Квартира була велика, багато кімнат, довелося відчинити кілька дверей, поки я знайшла кухню. Але там нікого не було, і не схоже, щоб хтось готував там сніданок сьогодні вранці. 

Де ж подівся Сем? Може, вийшов у магазин, бо в нього закінчились продукти? 

Я зробила собі каву і сиділа за столом, сьорбаючи ароматний напій і чекаючи повернення Сема, і дійсно скоро почула, як у замку повернувся ключ і вхідні двері відчинились. Почула кроки, які наближалися, потім двері кухні відчинились, але на порозі стояв не Сем. То була незнайома мені дуже приваблива білявка, яка ніби зійшла зі сторінок модного журналу. 

 — Доброго ранку, — вирвалося в мене від несподіванки. Я ж не сумнівалася. що зараз побачу Сема. — А ви хто? 

— О, то він сюди привів якусь шлюшку, — хмикнула вона. — Ну, у Сема буває. Коли він мене приревнує, влаштовує такі сцени потім, щоб мені "помститись". А після того у нас завжди дахозносний секс… Я його наречена, Ада. 

Я мовчала. Зрозуміла раптово, що зовсім мало знаю про Сема. Раптом це й справді його наречена? Якщо у неї є ключ від його квартири, то, певно, так і є. Я завжди дуже негативно ставилась до жінок, з якими чоловіки зраджують своїм “половинкам”, а тепер сама виявилася в ролі такої “розлучниці”, і це було дуже некомфортно. Але Сем не такий, він би сказав мені, що в нього є дівчина. Вірніше, він би не став зраджувати своїй дівчині, бо він завжди був дуже правильним! 

Хоча, може, це лише я уявляла його таким, ідеалізувала? А насправді він такий же, як інші чоловіки, і здатен на зраду і на обман? 

 — Він не казав, що в нього є наречена, — я відчувала, що на мої очі навертаються сльози. Тільки б не розплакатися перед цією красунею. Я почувалася геть жалюгідно…

— Який дурень скаже це, якщо планує вкласти дівчину в ліжко? — запитала вона, закочуючи очі. 

На цей аргумент мені не було чим заперечити. Я мовчки встала з-за столу і, не дивлячись на неї, пішла до дверей з кухні. 

Вона більше нічого не сказала, але я відчувала її погляд на собі.

Я взяла свою сумочку, яка стояла у передпокої на комоді, взула туфлі і, не дивлячись на неї, відчинила вхідні двері. Нічого не бачила за сльозами, які стояли в очах, тому не пішла до ліфту, а стала спускатися вниз сходами, глибоко дихаючи, щоб заспокоїтися. 

“Зрештою, нічого страшного не сталося, — повторювала я подумки. — У нас був класний секс, з багатьма жінками трапляється таке, і вони не будують якихось ілюзорних планів на майбутнє і не картають себе. Просто насолоджуються життям в один конкретний момент, а потім ідуть собі далі. Я теж так зроблю…”

І все ж я  не могла переконати себе, що зі мною все о’кей. Мені було дуже соромно. І шкода, що я не зізналася Семові раніше, ще коли була студенткою. Чому я так бездарно втратила стільки часу? Може, якби я була сміливішою тоді, все моє життя склалося б інакше…

Але це була невдячна справа — думати про те, як могло б скластися минуле. Треба було думати про майбутнє, і я згадала, що не попередила Олесю, може. вона переживає, куди я зникла? 

Я дістала телефон і викликала таксі, назвала таксисту, що швидко приїхав, адресу готелю, де ми зупинилися. А потім, піддавшись якомусь раптовому пориву, заблокувала Сема у всіх соцмережах. Тепер я не буду більше згадувати про нього, побачивши випадково його фото, і не буду відчувати цей сором і біль… Певно, для нього я теж залишуся одним маленьким незначним епізодом його життя. Треба змиритися з цим і жити далі…