4. Сем. "Я хотів, щоб вона запам'ятала..."

Богдана несміливо відповіла на поцілунок, хоча я відчув, що вона вся напружилась. 

Може, вона не хоче продовження? Може, я надто поспішаю? Все ж, вона завжди була такою правильною дівчинкою… Треба це враховувати. 

Я на мить відірвався від її губ і прошепотів їй на вухо:

— Цей вечір може закінчитись на цій ноті, я можу відвезти тебе до твого готелю. А можемо поїхати до мене, або ще кудись… 

Я божеволів від неї. Навіть раптом запросити її додому, хоча мій холостяцький берліг був не в найкращому вигляді сьогодні, бо я ж збирався на цю кляту вечірку. 

 — Я не хочу в готель, — прошепотіла вона у відповідь. 

Серце пропустило удар, коли вона сказала ці слова. Не буду кривити душею, я хотів її почути.

Я швидко назвав таксисту свою адресу і знову її поцілував, тепер вже ще сміливіше. Мої долоні тримали її за талію, мені настільки подобалось це відчуття, що я забув взагалі про все на світі… 

Ми цілувались безперервно аж до самого мого будинку. Так само безперервно ми цілувались, поки йшли до підʼїзду і їхали в ліфті. 

— Тільки у мене не дуже прибрано, збирався на цю вечірку, — прошепотів я, коли вже відчиняв двері до квартири однією рукою, а іншою продовжував гладити її по талії. Губами все ще блукав по ній, ніяк не міг відірватись навіть на секунду. 

 — Нічого страшного, — Богдана  усміхнулась. Її очі блищали, щоки розрум’янились. вона виглядала дуже гарною цієї миті. 

Ми увійшли в квартиру, я прикрив двері, продовжуючи тримати її біля себе. Я не міг відірватись від неї, так вже вона полонила мене сьогодні.

Ми йшли вглиб квартири, спотикаючись через різні дрібнички. Як ми піднялись на другий поверх лофту сходами, я взагалі не розумів. Ми могли впасти разів три мінімум. 

Але, схоже, сьогодні нам було призначено інше. Коли ми зайшли до спальню і опинились на ліжку, я поцілував її в шию.

Я так сильно хотів її… Бляха, навіть не думав, що можу так сильно хотіти когось. 

— Ти точно впевнена? — залишки мого здорового глузду змусили мене запитати, тим часом тіло жило своїм життям. Губи цілували її шию, а руки пестили талію. 

 — Так. але… — вона на мить завагалась, а потім заплющила очі і пробурмотіла: — Це в мене вперше, тому я можу здатися тобі  якоюсь смішною… Вибач…

Я не очікував почути подібне. Це мене дуже здивувало. Але я намагався не видати свого здивування. Не дарма я привів її сюди, а не в готель. Готель не годиться для першого разу… 

— Дурниці, ти дуже сексуальна і приваблива, я божеволію від тебе, — не погодився я і накрив її губи своїми, прикриваючи очі.

Може, з якоюсь іншою дівчиною в такий момент, після такого зізнання, я б узагалі зупинився. Не хотів би брати таку відповідальність чи що, але не з Богданою… Вона в цю мить настільки зводила мене з розуму, що я не міг думати головою взагалі, настільки сильно я хотів, щоб усе трапилось…

 — Ти мені завжди так сильно подобався, — зізналась вона. — Я мріяла про тебе… Навіть не вірю, що все це відбувається насправді…

— Я теж… — думки в голові плутались, хтозна, до чого було це "я теж". Але я більше не міг звʼязно розмовляти. Моя долоня поповзла під її кофтинку, а губи знов накрили її губи.

Більше мені було не до розмов. Та і Богдані теж… Я хотів, щоб вона запамʼятала цю ніч назавжди…