15. Христина. Коли ледь не дійшло до бійки....

— Тоді й нам треба без алкоголю, — сказала я Марку. Зробила паузу і додала. — Ну, за компанію. 

— Так, правильно, — кивнув він. — Підтримаємо вас. Це ви типу перейшли на здорове харчування, чи що? 

— У Каті затримка, думаю, вона вагітна, — відповів Тимур і подивився на Марка з гордим виглядом. 

Катя штовхнула його в бік:

— Я ж просила тебе нікому не казати!

— Та це ж прекрасна новина! — одразу підхопив Марк, а потім торкнувся моєї руки. — Ми не збирались поки що казати, бо строк ще дуже малий, але Христина теж вагітна!

Я побачила, що обличчя Тимура витягнулося. 

— Коли ви встигли? — похмуро запитав він. — Думаю, ти спеціально брешеш, щоб позлити мене!

— Ми з Христиною вже не перший місяць разом, просто ти мене знаєш, я не люблю афішувати приватне життя. Але завагітніла вона тільки-тільки, — Марк переплів наші пальці. 

— Вітаю! — усміхнулась Катя. — Може, і буде користь від того заповіту, бо ти, Марку, інакше так і не наважився б завести сім'ю! 

— Ну, заповіт підштовхнув, не буду заперечувати, — Марк кивнув. — Але все одно це все могло трапитись тільки з Христиною. З іншою жінкою я б навряд захотів подібного. 

— Все одно я не вірю, — Тимур пильно дивився на Марка і, здається, хотів пропалити в ньому дірку. 

— Тобі показати тест на вагітність, чи що? — пирснув Марк. — Ну, хоча у Христини навряд подібне з собою…

— Можна показати хіба що весільну сукню, — усміхнулася я. — А тести, на жаль, з собою не ношу… Але через кілька місяців і без цього буде все помітно…

Тимур підтиснув губи, але промовчав. Він взагалі весь насупився, звів брови, але сказати йому було нічого. 

— Тимуре, припини, — Катя пхнула чоловіка в бік. — Ми хіба для цього зустрічались з твоїм братом?

— Ти сказав, що не будеш претендувати на це майно, — Тимур поглянув на Марка.  — Робиш це спеціально, щоб воно не дісталося мені? 

— Ну, спеціально я якраз і не збирався, — Марк знизав плечима. — Але раз вже Христина все одно завагітніла, то чому б і не претендувати? — він поглянув на брата з усмішкою на обличчі.

— Ну, завагітніти — це лише початок, а поки народиться дитина, ще різне може трапитися, — сказав він, ніби розмірковуючи вголос. — В заповіті дядечка сказано саме про дитину! 

— Ти зараз погрожуєш моїй нареченій? — Марк раптом насупився, його голос став таким самим, як тоді, коли він говорив з Андрієм. Мене трохи налякав цей тон, але одночасно з цим я відчула гордість через те, що він назвав мене своєю нареченою. 

— Нічого я не погрожував, — пробурчав Тимур. — Вічно ти спалахуєш, як сірник! Я просто сказав, що згідно медичним дослідженням, багато вагітностей перериваються, і нікуди від цього не дітися, просто відбуваються якісь збої в організмі, і все. Але це не значить, що я цього хочу, це ж і мій племінник чи племінниця! 

— І все ж навіть так я б ніколи не посмів сказати подібне тобі і твоїй дівчині, Тимуре. Ну але я — це я, я принаймні маю щось людське. А ти якраз з тих людей, для кого мета завжди випробовує засоби, — хмикнув Марк. 

— Давайте не будемо сваритися, — я поклала долоню на руку Марка. — У нас така гарна новина, у Тимура з Катею теж, треба це відсвяткувати. Хоч і без алкоголю. 

— Добре, — Марк ніби трохи заспокоївся, і переплів наші пальці. — Але якщо він скаже щось подібне ще раз, просто сваркою це не завершиться…