14. Христина. Покупка сукні

 — Може, вже досить? — запитала я, коли ми купили, здається усе необхідне і навіть трохи більше.

— Дивись, там весільний салон, — Марк кивнув в бік одного з магазинів. — Можна одразу замовити сукню. Часу не так багато. 

— Добре, — я усміхнулась. — А як же прикмета, що наречений не повинен бачити сукню до весілля? 

— Ой, а я про таке не знав… — він почухав потилицю. — Можеш зайти сама, а я почекаю тут. Потім тільки зайду оплатити, а дивитись не буду. 

— Ну, у нас же не справжнє весілля, — я знизала плечима. — В принципі, прикмети мабуть тут не працюватимуть. Тож можеш подивитись. 

— Добре, — Марк усміхнувся. — Ходімо. Все ж мені цікаво подивитись на тебе в сукні. Хай я і побачу її пізніше. 

Ми увійшли до салону, й одразу ж до нас попрямувала молоденька продавчиня.

— Ви хочете придбати сукню? — вона поглянула на Марка. — Давайте я покажу нашу новинку, яка ідеально пасуватиме вашій нареченій! 

— Так, покажіть, — Марк усміхнувся. — Покажіть все, що у вас є з того, що їй підійде. Ціна неважлива. 

Вона одразу винесла пишну сукню, прикрашену мереживом.

 — Може, щось більш просте? — запитала я. — Якийсь класичний фасон?

— Але пишні сукні — це класика! — відповіла продавчиня. — А "рибка" вам навряд піде… В класиці точно не буде видно жодних проблем з фігурою… У мене око золоте, я бачу, що ваша сукня вам рівно якраз, але ще пару тижнів і живіт буде видно неозброєним оком. Якщо підібрати неправильну сукню. 

 — Справді видно, що я вагітна? — запитала я. 

— Мені зовсім не видно, — одразу відповів Марк.

— Ну, як я і сказала, це не видно неозброєним оком. Але я бачу бо ваш одяг вам став трохи впритик саме в районі живота і грудей, — пояснила продавчиня. — Бачу, бо працюю з одягом, конкретно з сукнями.

 — Тоді давайте на ваш вибір, — здалася я.

Взяла запропоновану нею сукню і пішла в кабінку для примірювання. Коли одягнула, то побачила, що вбрання дійсно сіло дуже добре. Але ще треба, щоб глянув Марк. Може, він захоче щось інше?

Я вийшла з кабінки і поглянула на нього. 

— Гарно, дуже, — сказав він неголосно, сковтуючи при цьому слину. 

— Чи не занадто відкрите? В тебе консервативні родичі? 

— Мені все одно, — він похитав головою. — Мені подобається. І виріз теж подобається… Дайте ще нам фату, чи щось таке, — звернувся вже до продавчині. — Щось, що підійде під цю сукню. 

Вона кивнула і тут же принесла дуже ніжну фату, яку приколола до мого волосся.

 — Як вам така? — вона повернулася до Марка.  — Можна довшу, але мені здається, ця найкраще підкреслює романтичну зовнішність вашої коханої. 

Я відчула, що червонію, чи то через її слова, чи то через погляд Марка… 

“Ну, він просто грає роль — сказала я собі. —  Ми ж домовилися вдавати закоханих, і в нього це чудово виходить! “

— Ця підійде, дякую, — він кивнув. — Рахуйте все, ми беремо, пакуйте…

***

Коли ми увійшли до невеличкого ресторанчику при торгівельному центрі, то побачили пару, що сиділа за крайнім столиком. Більше там людей нашого віку не було, тож я здогадалася, що цей молодий чоловік, який зосереджено вивчав меню, і був братом Марка. Його дівчина побачила нас і помахала рукою. 

Я пригадала застереження Марка і взяла його під руку, намагаючись, щоб це виглядало природно. Ми підійшли до столика, і тільки тут Тимур підняв голову і поглянув на нас. 

— О, привіт-привіт, я — Тимур, брат Марка, — він встав з-за столика, взяв мене за руку і поцілував її. — А ви?

 — Рада знайомству, я — Христина, — усміхнулася, дивлячись йому в очі. 

— Дуже приємно, а це — Катя, моя дівчина, — Тимур вказав на Катю. — І ми з Катею, з вашого дозволу, сьогодні будемо без алкоголю. Хочу її підтримати…