10. Христина. "Я збираюся бути щасливою..."

Відчула, що кров прилила до моїх щік, добре, що цього було не видно через неяскраве освітлення. 

— Вибач, що потурбувала, — швидко сказала, намагаючись не дивитися прямо на нього. — Тут написала сестра, запрошує нас пообідати разом, з нею і її хлопцем. А я завагалася, чи казати їй, що я вагітна. Як ми там вирішили, бо я забула? 

— Вона знає, що ти зустрічалась з Андрієм? Треба порахувати все так, щоб вона не мала сумнівів, що це наша з тобою дитина… По тобі ще не видно, що ти вагітна, ми можемо почекати до місяця, правда? І тоді вже скажемо. Після весілля. 

— Так, вона знає про Андрія, але я вже сказала, що ми з ним розійшлися. І що з тобою ми були знайомі, ти був у мене закоханий і все таке… А зараз зробив пропозицію…

— Блін, а оце протирічить моїй легенді… Бо брат знає, що в мене була дівчина для… ну сама розумієш, але я її не кохав.

— Я так і знала, що щось зроблю неправильно, — зітхнула я. — Вибач…

— Нічого, ми щось придумаємо, — відповів він підбадьорливо, якось дивно йорзаючи на ліжку. — Наприклад, скажемо, що у нас обох були інші пари, але нас тягнуло одне до одного і врешті-решт ми вирішили спробувати. Ну, певно, щось таке. 

— Так, це підходить, — я все ж не могла не дивитися на нього. — Тоді я погоджуся на зустріч, а щодо вагітності відповім поки заперечно. А десь через місяць уже скажу, що вагітна. Щоб не було жодних сумнівів, що дитина твоя. 

— Може і раніше скажемо, типу ти вже в цю мить вагітна, але ще не знаєш. Можна буде якраз сказати потім, що ти тоді замислилась над цим і зробила ранній тест, чи що там роблять, ідуть до лікаря? 

— Зразу роблять тест, а якщо він позитивний, ідуть до лікаря, — пояснила я. — З твоєю дівчиною такого не траплялося? 

— Слава богу, ні. Ну, ми з нею практикували перерваний акт, — коли він сказв ці слова, я побачила, що йому, здається, стало ніяково. — Блін, так незвично говорити про подібні речі з дівчиною в своїй спальні…

— Це я винна, прийшла серед ночі, — я знічено усміхнулась, — але подумала, що краще все узгодити, щоб потім нас не розкусили…

— Ні, все добре, — він похитав головою. — Якщо ми поїдемо до моїх батьків, а ми поїдемо, ну, щоб знайомитись, то будемо там спати в одному ліжку. 

Я уявила нас в одному ліжку, і мені стало жарко. Не можна думати про це. Певно, це все гормони…

— Ну, я думаю, це не проблема, візьмемо дві ковдри, — я засміялася. — Щоб ти не залишився розкритий. 

— Так, щось придумаємо, — він усміхнувся і, здається, трохи розслабився. — Знаєш, хоч ми і знайомі один день, мені комфортно поруч з тобою.

— Мені теж, — кивнула я, змовчавши про те, що коли я бачу Марка, то мимоволі уявляю себе в його обіймах. Я ніколи про це не зізнаюся. 

 — Це добре, ну іди, бо мені, схоже, треба в душ, знов, — пробубнів він. 

— Добраніч, — я швидко плвернулася і вийшла з кімнати. Подумала, що він ще той акуратист, постійно ходить в душ…

Але треба було відповісти Каті, бо та могла щось запідозрити, коли я надовго замовкла після питання про вагітність. Я придумала, як розвіяти будь-які підозри. 

Зайшла до спальні, знову лягла на ліжко і тільки тоді відписала:

“Вибач, що зразу не відповіла, Марк вийшов з душу… Ну, ти розумієш…”

"Он воно як… — вона поставила смайлик. — Хоча, щось ви швидко… Такий майстер, чи скоростріл?" — і знову додала смайлик, але тепер з язиком.  

“Ну я ж переживала, щоб тобі вчасно відповісти, — я теж поставила смайлик. — А потім продовжимо… Щодо твого запитання, то я не вагітна. Принаймні поки що…”

"Ну, я рада за тебе, сестричко. Сподіваюсь, він хороший хлопець і ти будеш щаслива…"

“Так, я збираюся бути щасливою, — відповіла я. — Добраніч, мала! “