6. Марк. Непрохана гостя

Мені аж стало легше, коли я все це виказав тому придурку. Блін, ну як можна так вчинити з вагітною від тебе дівчиною? Мене дійсно пробирала злість, ці почуття були непідробні.

Той придурок хотів щось пробелькотіти, але я відбив виклик і подивився на Христину, простягаючи їй телефон:

— Ну, сподіваюсь, розібрались.

— Дякую, — вона виглядала дещо ошелешено. — Я трохи розгубилась… Якби не ти, то він міг би на мене натиснути і змусити повернутися…

— Я не розумію таких, як він. Тому це йому ще пощастило, що ми не побачились вживу. А ти краще взагалі заблокуй його, — запропонував я. — Нащо тобі ці переживання знов і знов?

— Мабуть, так і зроблю, — вона зітхнула. — Треба почитати нове життя, а його залишити в минулому. 

— А що з твоїми рідними? Ти казала, що вони не в Києві… Вони знають про вагітність? — запитав я.

— Ні, я ще не встигла їм сказати, — вона трохи почервоніла. 

— Це добре, — я кивнув. — Ну, ми можемо і їм сказати, що це моя дитина. Якщо ти не проти. Так буде менше шансів, що нас розкусять.

— Я не проти, — сказала вона. — Думаю, вони будуть раді. Вони знали, що я зустрічаюся з хлопцем, але подробиць я їм не розповідала. 

— Тим паче, ми ж запишемо дитину на мене, тож все буде логічно, — продовжував я. — Так, давай я занесу твою валізу і будеш обживатися. А на днях заплануємо знайомство з нашими рідними. 

— Добре, але я не знаю, що мені робити з сестрою, — замислено проговорила вона. — Її я не зможу так обманути, як батьків, вона була у тій моїй квартирі і знала, що я зустрічаюся з Андрієм… Сказати їй правду?

— Оу… Ну давай скажемо що ти зустрічалась з ним, а тепер зі мною, для всіх них. Що ми познайомились коли ви зустрічалися. Легенда має бути для всіх одна і логічна.

— Мабуть, так буде краще, — Христина кивнула. — Чим менше брехні, тим легше, бо інакше ми могли б заплутатися, одному сказали одне, другому інше, а потім вони б сконтактувати між собою і… — вона розвела руками. — Скажу сестрі, що пішла від Андрія і тепер живу в тебе. Я поки що не казатиму про вагітність, мабуть, має минути трохи часу? Тоді можна буде сказати, що дитина народилася передчасно…

— Так, мабуть, — я кивнув. — Ми сконтактуємо з лікарем, справки я зроблю. Твій колишній носа не підточить.

— Дякую, — Христина усміхнулася, і я побачив, що вона доволі симпатична. Тоді, на мосту, коли вона стояла і плакала, то виглядала не дуже, але то було через сльози і те, що вона була дуже засмучена. 

— Що ж, ти обживайся, я піду швидко прийму душ, а потім можемо подивитись телевізор і ще трохи розповісти про себе одне одному, — запропонував я.

— Добре, — вона поглянула на мене: — Піду перевдягнуся і розкладу речі. 

Я кивнув і пішов до своєї кімнати. Але щойно заліз в душ і увімкнув воду, то почув, як по всій хаті залунав вхідний дзвінок. 

Я насупився і виліз з кабінки, накинув рушник на стегна і вийшов з ванної. Пішов до домофону: у мене можна було автоматично відкрити хвіртку звідси.

Але коли я підійшов, на камері вже нікого не показувало… А ще за мить в двері прямо переді мною почали стукати.

Я аж трохи перелякався і з цього переляку їх і відчинив.

На порозі стояла Марго. 

— Що, не чекав гостей? — вигукнула вона. — Де та твоя “наречена”, хочу на неї подивитися! Мабуть, ти все придумав, щоб здихатись мене! 

— Марго, заспокойся, — я насупився. — Я серйозно, у мене є наречена. Але я не збираюсь влаштовувати тут ніякі розбірки. Я вже зробив свій вибір…

Раптом я почув позаду себе кроки. Обернувся і побачив Христину. Вона вже встигла перевдягнутися у короткий домашній халатик. Вона підійшла і взяла мене за руку:

— Що трапилося, любий? — запитала, ледь усміхнувшись. — Я почула якийсь шум…

— Моя колишня, ну, я тобі про неї розповідав, — я обійняв Христину за талію і притягнув до себе, ми вперше були так близько. 

Марго стояла, роззявивши рота, вона й справді була переконана, що нікого в мене не застане. Поява Христини стала для неї шоком. Зрештою Марго отямилася і прошипіла, дивлячись на Христину:

— Не дуже радій, він покине тебе, як тільки ти йому набриднеш! Тоді згадаєш мої слова, та буде вже пізно! Краще тримайся від нього подалі! 

Мене вона старанно ігнорила. Потім повернулася і пішла геть, гучно хряснувши дверима.  

І тільки в цю мить я зрозумів, як близько до мене зараз була Христина…