5. Христина. Телефонна розмова з колишнім

Від його дотику в мене сильніше забилося серце, я списала це на хвилювання. Все-таки, для мене починається зовсім нове життя. Я не знала, яким воно буде, але Марк викликав у мене симпатію. Можливо, він справді буде ідеальним батьком для моєї дитини. Хоча тільки я і він знатимемо, що це лише гра…

— Мені треба теж викласти це фото? — запитала я. 

— Я зроблю вас, тобто тебе, співавтором допису, — сказав Марк. — Зараз додам в друзі. Все ж, майбутні чоловік і дружина точно мають бути підписані одне на одного в усіх мережах… А потім ми маємо познайомитись ближче і обговорити все детальніше, бо відчуваю, щойно мої батьки побачать цей допис, почнуть сипатись питання…

— Так, я не проти, — я дістала телефон і показала йому свій профіль в Інстаграмі. — Додавайте, тобто додавай у друзі. 

— Головне нам так не спалитись при комусь із наших знайомих, — він усміхнувся і додав мене в друзі. 

— Натренуємося удома, — сказала я. — Думаю, це лише питання часу… От, тепер і ти в мене в друзях. 

— Розкажи про себе, — попросив Марк, проходячи разом зі мною до кухні. — Щось таке, що я маю знати, як твій наречений. Ну, взагалі все підряд, починаючи від хобі і всього улюбленого, і до біографії. 

— Я працювала в рекламному агентстві,  — мимоволі зітхнула, вимовляючи слово “працювала”. — Мені подобалася моя робота. Батьки живуть у Полтаві, маю молодшу сестру, вона студентка. От із сестрою теж потрібно попрацювати… Бо батьки далеко, а вона тут, у Києві, живе в гуртожитку. Треба вас познайомити…

Марк почав робити чай, слухаючи мене, аж раптом його телефон несподівано задзвонив. 

— Чорт, я зовсім забув про неї… — розгублено сказав Марк. 

— Про свою дівчину? — запитала я, з виразу його обличчя миттю про все здогадавшись. 

— Ну, дівчина — це голосно сказано. Скоріше, ми просто спали разом. Я ніколи не хотів серйозних стосунків. Навіть співмешканства. Був один неприємний випадок, повторення я не хочу, — він зітхнув і взяв слухавку: — Алло, Марго, пробач. У мене тут дещо трапилось. Певно, відсьогодні ми більше не будемо бачитись, бо я одружуюсь. 

Його співрозмовниця щось залементувала у відповідь, то було досить голосно, щоб я це почула, хоча слів і не могла розібрати. 

— Пробач, але я попереджав тебе, що серйозні стосунки мене не цікавлять і що ми можемо розійтись в будь-яку мить. Тебе влаштовувала ця ситуація, тому ми і були разом. Але пробач, що все відбулось так несподівано. 

Я подумала, що він міг би укласти фіктивний шлюб із тією дівчиною, разом з нею народити дитину… Може, побоявся, що потім не зможе її позбутися? Он як вона кричить: “Ненавиджу тебе!”

— Пробач, — ще раз сказав Марк і відбив виклик. — Ото вона горланила… Фух, нарешті це припинилось.

— Ой, тепер до мене дзвонять, — я дістала телефон і побачила, що на екрані висвітився номер Андрія. 

— Що, він? — запитав Марк. — Хочеш, я сам йому відповім? 

— Краще я сама… Думаю, він побачив фото, я скажу все, що ми спланували. Не хвилюйся…

Прийняла дзвінок і одразу почула голос Андрія. 

— Христино, що то за тип з тобою на фотографії? Вирішила змусити мене ревнувати? Це дурна затія! Ти вже зробила аборт? 

— Так, — сказала я. — І я хочу попросити тебе більше не дзвонити мені. Я виходжу заміж, і на фото мій наречений…

— Ти? Заміж? — він засміявся. — Ну-ну, так я тобі і повірив. Просто хочеш, щоб я ревнував, але, крихітко, такого не буде. Ти нікому не потрібна, крім мене. Повертайся, забудемо все, все буде як раніше. 

— Не повернусь, — відчула, як на мої очі навертаються сльози.  — Я не хочу більше страждати…

Раптом Марк простягнув руку до мобільного і забрав його у мене:

— Гей ти, придурку, через тебе моя кохана жінка плаче. Ще раз подзвониш на цей номер, чи спробуєш з нею звʼязатись і я тебе навіть з-під землі дістану, — похмуро сказав він. Тон його голосу був настільки іншим порівняно з тим, як він спілкувався зі мною, що я навіть не повірила, що це одна і та ж людина. Тепер я бачила перед собою зовсім іншого Марка. Але відчувала велику вдячність за цей його вчинок. Бо розуміла, що Андрій таки міг би мене вмовити повернутися. Я все ж дуже його кохала, і це почуття досі переповнювало мене…