3. Христина. "Тільки допомога"

— Ви були добрим до мене… — тихо сказала я.   — Якщо чесно, я не знала, що мені робити… Влаштовуватись на роботу, але якщо дізнаються, що я вагітна, то мене звільнять. А робити аборт і повертатися до Андрія… — вона відвела погляд. — Це було б як зрада самої себе. Бо моє кохання до нього зникло. Тоді б я просто продавалася за гроші… Втім, певно, якщо я прийму вашу пропозицію, то так само продамся за гроші, ще й свою дитину продам…

— Чому продасте? Я ж не буду робити нічого поганого, — не погодився Марк. — Вважайте, що стану її хрещеним феєм, чи щось таке.

Я мимоволі усміхнулася. 

— Ви не дуже схожі на фея…

— Сучасні часи потребують максимального маскування, — зі знанням сказав чоловік. 

— Я хочу допомогти вам, — наважилася поглянути йому в очі. — Не треба грошей, просто допомога. Я поживу у вас, поки народиться дитина, це й буде ваша віддяка мені за те, що я допоможу вам отримати ваш спадок. А потім я знайду роботу і житло і буду сама будувати своє життя. Ви ж будете будувати своє. 

— Гордість — це добре, але зараз вона ні до чого, — не погодився він. — Я не вважаю, що це "продавання за гроші". Ви витратите свій час на мене, багато часу. І буде справедливо отримати за це оплату. 

— Ну, я можу для вас готувати, щось прибирати, — я не хотіла бути зобов'язаною, мені було важливо і самій щось робити, може це справді дурна гордість, але це було мені важливим, і я не збиралася здаватись…

— Добре, — Марк кивнув. — Давайте ваша робота — вдавати мою дружину в усьому, — він усміхнувся, уважно поглянувши на мене.

— В усьому? — перепитала я з деяким сумнівом. Як

— А що не так? — він трохи схилив голову на бік. 

— Ну, у дружин ще є певні обов’язки… — я відчула, що червонію. — Крім кухні і прибирання…

Він усміхнувся краєчками губ, побачивши мою реакцію:

— Ні, авжеж, я не буду нічого такого вимагати, — одразу додав Марк. — Хай буде так: на людях ми маємо торкатись одне одного, триматись за руки і все таке. Вдома наодинці ніяких дотиків і нічого подібного.

— Добре, я згодна, — я кивнула. — Але я буду турбуватися про вас і вдома. Просто… Я знаю, що чоловікам потрібен інтим, і якщо ви захочете, то можете з кимось зустрічатися, я не буду проти. 

— Ну, то само собою, — Марк також кивнув. — Просто треба бути обережним. Не хочу, щоб брат знав, що я "зраджую", бо ж це буде привід сказати, що ми — фальшива пара. 

— А ваш брат теж бере участь у цьому змаганні? В кого раніше народиться нащадок? 

— Так, — він зітхнув. — Я, чесно кажучи, не збирався брати в цьому участь. Але зустрів вас і вирішив, що це доля, знак, що я маю отримати ту землю.

— Може, це й справді доля,  — я усміхнулась. — Думаю, Андрій розлютиться, як дізнається, що я вийшла заміж. Але…

Я подивилася на Марка, бажаючи привернути увагу, але він продовжував будувати плани. 

— До речі, щодо церемонії… Треба буде все продумати. Я був би радий, якщо ви все продумали, бо в мене часу мало…

— Андрій знає, що це не ваша дитина, — сказала я. — А його. 

— Той ваш хлопець? — уточнив Марк. — Але може ми його обманемо? Чи не вийде? 

— Скажемо, що я тоді зробила аборт? Ну, якщо він запитає? І завагітніла тут же знову? 

— Щось таке, — кивнув він. — А аналізи і все інше я влаштую. Але повернімось до весілля… За тиждень чи два встигнете організувати, якщо у вас буде необмежений бюджет?