1. Христина. Тест у подарунковій коробочці

Андрій обійняв мене, простягаючи квіти. Він завжди дивував своєю уважністю. Пам’ятав, що я люблю капучіно та чізкейк, шоколадно-лимонне морозиво і букети з польових квітів. Він знав мою улюблену музику і безпомилково обирав фільми, які мені сподобаються. Коротше кажучи, він був ідеальним чоловіком. За одним невеличким винятком. Він був одруженим…

Колись, ще в підлітковому віці, я дуже засуджувала коханок. Ох, цей юнацький максималізм… Видно, там, нагорі, мають специфічне почуття гумору. Бо коли я закохалася по самі вуха у свого шефа, я знала, що він має дружину і шестирічну доньку. Але тоді вони здавалися мені якимись несправжніми. Тим більше, обоє жили за кордоном. У малої була якась вроджена недуга, і вони лікувалися в крутого лікаря у Швейцарії.  А Андрій жив у цей час в Україні. Не міг залишити бізнес. 

Тоді, одного жовтневого вечора перед важливою зустріччю з партнерами, я затрималася допізна. Сиділа, уткнувшись у ноутбук і підбивала колонки цифр, коли мені на плечі лягли теплі міцні руки. Я відчула аромат дорогого одеколону і здогадалася, навіть не озираючись, що то Андрій. А коли він нахилився до мене, легенько підняв мою голову за підборіддя, і торкнувся губами моїх губ, я не відштовхнула його. 

Він був такий добрий, такий турботливий, такий лагідний… Я купалася в його коханні, як у хвилях тропічного моря. Він зняв мені квартиру, повністю забезпечив матеріально. Про дружину лише раз сказав: “У нас погіршились стосунки, можливо, вона й залишиться у Швейцарії..”

І я була спокійна. Ми майже весь вільний час проводили разом. Я переконала себе, що він розлучиться і одружиться зі мною. Тому, коли зрозуміла, що у мене затримка, і на тесті з’явилися дві смужки, я не панікувала. Я лише трішки вагалася, як краще повідомити Андрію про цю хвилюючу новину. Його донька хвора, а я подарую йому здорову дитину. Він неодмінно зрадіє!

 — Дякую за квіти, — я поставила їх у вазу і провела пальцями по щоці Андрія. Мені завжди подобалося торкатися до нього. Я навіть переживала, що можу видатися нав’язливою у цьому, але нічого не могла зробити з собою.

Він зняв пальто, повісив на вішак у вбудованій шафі мого передпокою, обережно розправив комір. Спокійний, врівноважений, справжній джентльмен. О, як я його кохала цієї миті!

 — А в мене для тебе є сюрприз, — сказала я урочистим тоном і простягнула йому маленьку коробочку, перев’язану стрічкою.

 — Я люблю сюрпризи, — Андрій усміхнувся мені у відповідь. Його довгі, витончені, як у музиканта, пальці торкнулися стрічки і  обережно розв’язали її. Він зняв кришку і зазирнув досередини. 

Після чого я вперше побачила, як він утратив свою фірмову рівновагу.

Його брови поповзли на лоба, а губи зморщилися. Він дістав з коробочки, тримаючи двома пальцями, той самий тест. 

 — Це такий жарт? — запитав він у мене.

***

 — Ти ж сказав, що твоя дружина залишиться в Швейцарії…

Ми сиділи у вітальні на канапі, посередині між нами валялася та злощасна коробочка.

 — Коли я таке казав? Вона повертаються за два тижні. Донька почувається добре, тепер вони будуть їздити за кордон лише на контрольні обстеження…

 — А я? — я зазирнула йому в очі, але він уперто відвів погляд. 

 — Зробиш аборт, — сказав спокійно. — Буває, що таблетки дають збій. Але ж у тебе невеликий термін, правда? Я влаштую тебе в кращу клініку. Це зовсім нескладна маніпуляція. Заснеш, прокинешся, і все уже гаразд…

“Не гаразд… — пульсувало у мене в скронях. — Все не гаразд…”

 — Ну що, підемо до ліжка? — від підсунувся ближче і обійняв мене. — Я скучив…