30 Валерія

Після того, як Влад поклав мене на ліжко і приніс склянку холодної води, я ще довго не могла прийти до тями.

Щоки досі палали від сорому. Мені було дуже ніяково через те, що він повернувся так невчасно і побачив мене в  жалюгідному та безпомічному стані.

Я звикла з усім справлятися сама і найменше хотіла бути для когось тягарем, а тим більше - для Влада.

Але його турбота надзвичайно мене вразила. Те, як він дбайливо притримував моє волосся, як обережно, ніби кришталеву вазу, ніс мене на руках. У його очах не було огиди, а лише щире хвилювання за мене.

Випивши воду невеликими ковтками, я заплющила очі й просто лежала. Через якийсь час нудота нарешті відступила, і мені стало трохи краще.

Із глибини квартири донеслися дивні звуки: якийсь стукіт, брязкання посуду і... лайка Влада.

Це мене дуже здивувало, бо зазвичай Влад не лаявся принаймні при мені. І що ж такого сталося на кухні?

Моя цікавість пересилила залишки слабкості. Я обережно піднілася з ліжка, взула м'які, пухнасті капці й повільно попленталася на шум.

Зупинившись на порозі кухні, я застигла від побаченого. Зазвичай ідеальна, сяюча чистотою кухня Влада зараз нагадувала справжнє поле бою.

На стільниці розсипалася якась крупа, біля раковини лежали кілька брудних, підгорілих каструль, а сам, завжди зібраний і серйозний, бізнесмен стояв у білосніжній сорочці з виделкою в одній руці та телефоном в іншій.

Його рукави були закатані, волосся трохи розпатлане, а на чолі темніла невелика пляма від каші.

Влад із таким серйозним і зосередженим виразом обличчя вдивлявся в екран смартфона, ніби вирішував долю багатомільйонної угоди, а не намагався розібратися з рецептом.

У цей момент Влад повернув голову і помітив мене. На його обличчі з'явилася ціла гама емоцій: від несподіванки до справжнього розпачу.

- Леро... - трохи розгублено промовив чоловік, швидко ховаючи телефон і намагаючись прикрити собою увесь той хаос, що панував позаду. - Ти чого встала? Тобі ж треба відпочивати. Я... я просто хотів приготувати тобі щось за рекомендацією лікаря, але, здається, кулінарія - це значно складніше, ніж я думав.

Дивлячись на цього поважного, суворого чоловіка, який зараз виглядав як безпорадний хлопчисько, я не змогла втримати посмішку.

Усе моє хвилювання та сором миттєво випарувалися, поступившись місцем теплому, ніжному почуттю, що розлилося десь у грудях.

- Ти телефонував лікарю і запитав, що мені приготувати? - запитала я, наближаючись до Влада.

-  Звісно, - Влад трохи зніяковів і зітхнув, поклавши виделку на стіл. - Я хотів дізнатися, що тобі можна їсти, щоб не нашкодити. Купив усе за списком, але у нашої хатньої робітниці сьогодні вихідний... Я думав, що це значно простіше. Вибач, я хотів як краще, але тільки все зіпсував і влаштував справжній безлад.

Це було так мило, що я аж розчулилась. Попри втому, у мене на душі стало так тепло і спокійно, як не було вже дуже давно.

Я була в шоці, що людина, яка керує величезним бізнесом і вирішує складні завдання, кинула всі свої справи й намагалася зварити для мене легкий суп чи кашу. Такого я точно не очікувала.

- Владе... - я зупинилася зовсім поряд із ним і простягнувши руку, обережно торкнулась його лоба кінчиками пальців, щоб витерти слід від каші. - Дякую тобі, Владе. Це... це наймиліше, що хтось колись робив для мене.

Влад на кілька секунд завмер від мого дотику. Його погляд пом'якшав і він накрив мою долоню своєю.

- Мені просто дуже хочеться, щоб ти почувалася добре, - щиро промовив він, дивившись мені просто в очі. - І ти, і... малюк.

- Ну що ж, шеф-кухар, - усміхнулася я, намагаючись приховати збентеження від його слів і близькості. - Давай я допоможу тобі врятувати цю кухню. Заодно навчу тебе кільком простим секретам.

- Ні в якому разі, тобі не можна напружуватися, - запротестував він, але я лише похитала головою.

- Я вже почуваюся значно краще. І повір, мені буде набагато спокійніше, якщо ми зробимо це разом. Тільки... давай ти будеш виконувати мої команди, а я просто підказуватиму.

Влад з полегшенням посміхнувся і це остаточно розвіяло залишки напруги між нами.

- Згода, капітане. Я в твоєму повному розпорядженні.

Ми з Владом почали готувати разом. Чоловік слухняно чистив овочі під моїм чуйним керівництвом, час від часу роблячи кумедні помилки, через які ми обоє сміялися.

Спостерігаючи за ним, я спіймала себе на думці, що в цей момент, на цій затишній, хоч і дещо перевернутій догори дном кухні, я вперше за довгий час почувалася абсолютно захищеною і спокійною.