27 Влад

Майже всю дорогу додому ми з Лерою їхали мовчки. У мене в голові крутилася думка про те, що куртка Стаса лежить на задньому сидінні, а в ній цілком можливо є  відповіді на питання, які у мене виникли.
 
Коли ми нарешті зайшли в квартиру, я допоміг Лері зняти куртку і дочекався поки вона перевзується.

Валерія здавалася трохи втомленою, але водночас спокійною і навіть посміхнулась мені.

- Я, мабуть, піду до себе, - промовила дівчина, притискаючи до грудей того кумедного рожевого ведмедика Кармайкла. - У мене якраз є незакінчена книга... Любовне фентезі про драконів та магію. Стас завжди сміявся з мого захоплення такими казками, але мені зараз так хочеться відволіктися.

- Відпочивай, Леро, - посміхнувся я, відчуваючи полегшення від того, що вона не розпитуватиме про мої плани. - Якщо щось знадобиться, то обов'язково клич.

Як тільки двері її кімнати зачинилися, моя посмішка миттю зникла. Я схопив куртку брата й майже підбіг до свого кабінету.

Зайшовши всередину, я зачинив двері на ключ і поспішив до свого робочого столу.

Від хвилювання у мене серце калатало, наче навіжене.Я дістав із шухляди  канцелярські ножиці й розклав куртку на шкіряному дивані. Нащупавши пальцями твердий прямокутний предмет у підкладці кишені, я притиснув його, щоб не змістився, і обережно зробив перший надріз.

Діставши зі схованки предмет, я завмер.
Це була невелика чорна металева флешка.

Кілька секунд я просто здивовано витріщався на неї.  Що ж ти заховав, Стасе? Навіщо такі заходи безпеки?

Я швидко пройшов до столу, увімкнув ноутбук й вставив флешку. На екрані з'явилася папка з кількома файлами.

Натиснувши на перший із них, я очікував побачити якісь фінансові звіти, текстові документи чи, можливо, якісь фотографії. Але замість зрозумілого тексту екран заповнив хаотичний набір символів, цифр та незрозумілих даних.

Я відкрив другий файл, третій - те ж саме. Схоже, що дані були надійно зашифровані.

- Дідько! - вилаявся я на весь голос, із  силою вдаривши кулаком по столу.

Лють хвилею накрила мене. Я так і не зміг нічого дізнатися. Стас завжди здавався безтурботним і хаотичним, але цей шифр підтверджував, що мій молодший брат вляпався у щось надзвичайно серйозне та небезпечне.

Я закрив обличчя долонями, роблячи глибокий вдих, щоб придушити спалах гніву.

Витягнувши флешку з ноутбука, я поклав її у шухляду. Завтра зранку я візьму її з собою на роботу й віддам комусь із наших найкращих програмістів.

У моєму IT-відділі працюють справжні профі, і я щиро сподівався, що вони зможуть розгадати цей код.

Я повинен дізнатися правду, щоб дізнатися правду про загибель Стаса, і заради безпеки Лери та їхньої майбутньої дитини.