18 Влад

Лера в книжковому магазині поводилась дуже скромно навіть попри те, що я сам сказав їй ні в чому собі не відмовляти.

Я ніяк не міг зрозуміти, чи справді вона така мила і скромна людина чи дуже добре вміє прикидатись білою і пухнастою.

- Леро, невже тебе зацікавили лише три книги? - запитав я, підійшовши до дівчини.

- В цьому магазині досить дорогі ціни і сьогодні мало акційних пропозицій, - відповіла Валерія, поглянувши на мене.

- Леро, не думай про це. Просто візьми собі всі книги, які тобі подобаються. Повір, такі дрібниці точно не завдадуть шкоди моїм фінансам. Ти ж, коли приходила сюди із Стасом, то не думала про знижки, - промовив я.

- Ми із Стасом ніколи не бували тут разом, - важко зітхнувши, відповіла Валерія.

- Як це " не бували"? Ти ж любиш читати... Невже мій брат не привозив тебе сюди, щоб придбати книги? - здивовано запитав я.

- Ні... Стас не особливо цікавився книгами... 

Тепер я вже геть нічого не розумів. Як так? Кохана дівчина Стаса любила читати, а він жодного разу не привіз її в книжковий магазин.

Поглянувши на одяг Валерії і згадавши те, що вона носила раніше, я помітив, що у неї геть дешеві речі і немає нічого брендового. Принаймні з того, що я бачив.

- Леро, а одяг, взуття... Стас тобі купував? - запитав я, уважно поглянувши на дівчину.

- Ні... Я працювала продавчинею в магазині жіночого одягу і сама собі все купувала... Місяць назад Стас попросив мене звільнитись з роботи. Я не хотіла, але він дуже наполягав, - відповіла Лера, листаючи якийсь детективний роман.

- А він якось пояснив тобі причини? Чому він хотів, щоб ти звільнилась? - здивовано поцікавився я.

- Стас казав, що я заслуговую на краще і обіцяв що знайде мені більш підходящу роботу.

Чим більше я дізнавався про стосунки Стаса і Лери, тим його поведінка здавалася мені дивнішою.

У Стаса було достатньо грошей, щоб не перейматись через них. Він міг без проблем забезпечувати Леру, але чомусь цього не робив.

Він не потурбувався ні про її комфортне проживання, ні про одяг чи якісь інші дрібниці типу книг.

Я не хотів, щоб Лера подумала про те, що я вирішив влаштувати їй якийсь допит, тому вирішив поговорити  про їхнє із Стасом життя трохи пізніше і обережно про все дізнатися.

Запам'ятавши, які саме книги переглядала Лера, я всі їх їй купив, бо вона сама обрала лише чотири книги.

- Владе, ти скупив мало не пів магазина... - розгублено промовила дівчина, коли ми вийшли на вулицю.

- Я помітив, що тобі сподобалось, Леро, бо ти сама соромилась брати. Давай зараз заїдемо в якесь кафе і пообідаємо.

- Давай... Чесно кажучи, я вже теж добряче зголодніла, - сказала дівчина.

- Леро, чому ти раніше не сказала про те, що зголодніла? Ти ж тепер маєш думати не лише про себе, а й про дитину. Завжди кажи, якщо ти щось хочеш. Добре?

- Добре...

Валерія виглядала такою милою, тендітною і беззахисною, що я мимоволі одразу пригадав Інгу.

Від однієї згадки про неї у мене стислося серце.