14 Влад

Не встиг я повернутись до роботи, як Ярослав знову зайшов до мого кабінету.

- Владе, думаю, що тобі краще зараз поїхати додому. Я щойно бачив, як Аліна, лаючись і витираючи сльози побігла на парковку. Знаючи її характер, я не здивуюсь, якщо вона помчала з'ясовувати стосунки із Лерою, - промовив він.

Від однієї думки про те, що розгнівана і злюча, як сто чортів, Аліна накинеться на Леру, у мене все проходило всередині.

- Дідько! От навіжена дурепа! Хоч би Лера не відчинила їй двері. Зайвий стрес їй зараз точно не потрібен.

- Ну, її теж можна зрозуміти... Все ж вона вже всім в офісі розповіла, що ви незабаром одружетесь.

- Це лише її рожеві мрії. Я ніколи нічого подібного їй не казав, - сказавши це, я вискочив із свого кабінету і поспішив до парковки, де знаходилась моя машина.

Діставши з кишені телефон, я подзвонив Лері. Дівчина мені не відповіла і я зателефонував знову, але марно.

Через це я розхвилювався ще більше. Що ж такого сталося, що Валерія не відповідає? Таке було вперше, бо раніше, коли я телефонував, то вона завжди швидко відповідала.

Так швидко, як сьогодні, я ще ніколи не їздив. Моя багата уява малювала мені жахливі картини того, як Аліна мало не з кулаками накинулася на Валерію.

Припаркувавшись біля свого під'їзду, я вискочив з машини і поспішив до входу в будинок. Коли я дістався до квартири, моє серце калатало так сильно, наче хотіло вискочити з грудей.

Відчинивши двері, я одразу побачив Валерію. Вона лежала на підлозі в коридорі. Діставши телефон, я викликав швидку. Обережно взяв на руки дівчину і переніс її на диван у вітальню.

- Леро, Леро, - покликав я, опустившись на підлогу біля неї.

Дівчина не реагувала і виглядала дуже блідою. Я взяв її за руку і відчув, що вона була холодна.

Вперше в житті я почувався таким безпорадним і не знав, що робити. На щастя, швидка приїхала дуже швидко. Я сказав лікарю, що Лера вагітна і що я знайшов її без свідомості, коли приїхав додому.

Дізнавшись в яку лікарню забрали Леру, я одразу поїхав туди. Зараз я хвилювався і за дівчину і за дитину. Крім того, я почувався винним, що був не достатньо уважним.

Дорогою до лікарні я зателефонував Аліні, щоб запитати чи була вона у мене вдома і чи розмовляла з Лерою.

Аліна не відповідала. Вилаявшись, я пообіцяв собі, що звільню її, до біса, не дивлячись на те, що вона чудова працівниця, якщо дізнаюсь, що Лера перенервувалась через неї.

Припаркувавшись біля лікарні, я кілька разів глибоко вдихнув і видихнув, щоб хоч трохи заспокоїтись.

Я дуже боявся того, що Валерія може втратити дитину.