13 Валерія

Ця навіжена різко відштовхнувши мене вбік, зайшла у квартиру.

- Я так і знала... Гарненьке, миле личко, наївні, великі очі. Такі чоловіки, як Влад часто ведуться саме на таку зовнішність. Ти ще й, як на зло, чимось нагадуєш дівчину, в яку він був закоханий в студентські роки. Якого біса ти з'явилась, як сніг на голову, і зіпсувала моє життя?! - розлючено накинулась на мене ця ненормальна.

- Я не збиралась псувати чиєсь життя... Я втратила коханого і дізналась, що вагітна. Я тільки звернулась по допомогу, бо розуміла, що сама не впораюсь з цією ситуацією... Я навіть не знала, що Влад з кимось зустрічається. В будь-якому випадку між нами нічого немає, - спробувала хоч якось все пояснити я.

- Не знала вона! Звісно, що ти така біла і пухнаста! А я, наче якась безсердечна потвора, накинулась на бідолашну вагітну дівчину... Я ненавиджу тебе і таких, як ти. Завжди милі і хороші, але ж все це брехня! Я бачу тебе наскрізь! Хитра, підла тварюка! Ти вирішила влаштувати собі розкішне життя за мій рахунок! Дзуськи! Навіть не надійся, що я ось так просто складу лапки і перестану боротися за чоловіка, якого кохаю всім серцем і за власне щастя! -  сказавши все це, незнайомка вискочила з квартири, грюкнувши дверима.

Кілька секунд я стояла, не в змозі навіть поворухнутись. Я почувалась так, наче на мене вилили відро якогось бруду, а я нічого не могла з цим зробити.

З одного боку, я розуміла цю дівчину і її біль та обурення. Навіть не уявляю, як би сама почувалась на її місці і щоб робила.

Але з іншого боку - я не винна у тому, що сталося. Я просто звернулась по допомогу, а Влад вирішив зробити все саме так.

Для мене головне - це наша із Стасом дитина. І якщо Влад зможе потурбуватись про неї і допомогти мені виростити її, то я згодна піти на його умови.

Але я навіть не знала до цього моменту про те, що у нього була дівчина і він розірвав стосунки з нею через мене.

Мені стало так важко на душі і так боляче. Я почувалась винною і перед цією дівчиною і перед самим Владом.

Неочікувано у мене запаморочилась голова, я відчула жахливу слабкість і притулилась спиною до стіни, щоб не впасти.

В очах потемніло і я втратила свідомість. Остання моя думка була про дитину.