8 Валерія

Коли за Владом зачинилися двері квартири, я ще хвилину стояла посеред вітальні, роздивляючись довкола.
Два поверхи, купа кімнат і я сама мала навести тут лад. Нічого складного... Прибрати, приготувати вечерю. Мільйони жінок роблять це щодня і я теж зможу.

Все було не так вже й страшно, бо хатня робітниця гарно робила свою справу і всюди було досить чисто. Мені потрібно було лише всюди попилососити і витерти пил. А потім братися за приготування вечері.

Я вирішила, що почну прибирання з вітальні. Взяла супер модний і дорогий пилосос, увімкнула і той видав жалібний звук, а потім замовк.

Я покрутила його з усіх боків, натиснула кнопку разів десять, але пилосос так і не хотів оживати. Трясця! Тільки цього мені не вистачало для повного щастя! Ну як так?!

- Ну будь ласочка, - прошепотіла я. - Тільки не зараз...

Але, як на зло, цей крутий пилосос мовчав, наче партизан на допиті. Такий й же впертий і нестерпний, як і його господар.

Довелося прибирати по-старому. Добре, що хоч віник знайшовся. За півгодини я вже засапалась так, наче пробігла кілька кілометрів, руки боліли, а на лобі виступив піт.

Коли задзвонив телефон і на екрані висвітилося "Влад", я мало не підстрибнула від несподіванки.

- Як ти там, Леро? Все гаразд? - його голос звучав так обережно, ніби він боявся почути погану новину.

Я закрила очі, зібралася з думками і відповіла якомога бадьоріше:

- Все добре, Владе. Не хвилюйся і займайся своїми справами.

Згадавши про зламаний пилосос, я важко зітхнула. Я вже майже бачила, як Влад невдоволено піднімає брову, коли я йому розповідаю про цю печаль.

До обіду я взялася за прання. Здавалося б, що може піти не так із пральною машинкою? Виявилось, багато чого.

У мене була зовсім інша пралка. Значно дешевша і простіша у використанні, бо у неї  не було стільки кнопок. Я не помітила якийсь важливий значок на панелі і замість делікатного прання запустила щось, що звучало як зліт ракети. Машинка загуркотіла, затряслася, і з-під неї потекла вода.

- Ой ні, ні-ні-ні! - я кинулась хапати рушники, які трапилися під руку, намагаючись зупинити потоп.

Стоячи на колінах у калюжі мильної води, і у футболці, яка вже промокла наскрізь, я почула черговий дзвінок.

- Ти нічого важкого не піднімаєш? - запитав Влад.

- Ні, - видихнула я, дивлячись на мокрий рушник у своїх руках.

- А поїсти не забулась?

Я поглянула на годинник. Обід давно минув, а я навіть не згадала про їжу, бо була зайнята прибиранням.

- Владе, я поїла, попила чай і у мене все добре. Іди працюй, - слова вилетіли самі собою, легко, наче я не сиділа щойно в калюжі.

Поклавши слухавку, я притулилась спиною до пральної машинки, яка нарешті замовкла, і подумала, що якщо не візьму себе в руки, до вечора цей будинок перетвориться на поле бою, а я осоромлюсь перед Владом.

Треба було приготувати вечерю. Просто вечерю. Я незліченну кількість разів готувала вдома для себе і все було добре. Але тут все було чужим. Зовсім інша плита, інші каструлі, навіть сіль була якоюсь іншою.

Я знайшла в холодильнику курку та овочі і вирішила зробити щось просте. Увімкнула плиту, поставила сковорідку - і тільки тоді помітила, що олія стоїть десь у шафах, а не там, де я звикла її ставити у себе вдома. Почала відчиняти дверцята одна за одною - спеції, крупи, консерви, - але пляшки з олією ніде не було.

- Ну не може її тут не бути, - бурмотіла я, присідаючи, щоб зазирнути на нижні полиці.

Нарешті я її знайшла там, де вже тричі дивилася. Я зраділа і хотіла налити трохи олії на сковорідку, але пляшка якось вислизнула у мене з рук і олія розлилась по всій стільниці й потекла на підлогу. Я застигла, дивлячись на цю картину, а тоді швидко схопила рушник, який був під рукою.

Розігріла сковорідку, налила те, що залишилось в пляшці, і кинула курку. За кілька секунд по кухні поплив запах паленого - я забула зменшити вогонь, поки прибирала розлите.

- Та щоб тебе! - я закашлялась, замахала руками, намагаючись розігнати дим, а тоді почула, як щось із гуркотом впало на підлогу за спиною.

Серце в грудях зайшлося. Я різко обернулась. За вікном тим часом почало сутеніти. А це означало, що Влад скоро приїде додому. Йой! Що мені робити з усім цим?!