6 Валерія

Коли я прокинулась, то крізь щільні штори в кімнату пробивалося сонячне проміння.

Кілька секунд лежала і не могла зрозуміти, де я. А потім згадала, що я більше не вдома, а переїхала до Влада.

Вчора, коли ми приїхали, я так хвилювалася, що аж руки тремтіли. Нова квартира, нові люди, нове життя. Це все навалилося на мене одразу, і я боялася, що не впораюся. Але страхи виявилися марними.

Кімната, яку виділив мені Влад, перевершила всі мої очікування. Велике ліжко з м'якими подушками, власна ванна кімната, розкішні меблі. Здавалося, що я потрапила у якийсь фільм про багатих і успішних. Та й уся його квартира вражала. Два поверхи, простора вітальня, сучасна кухня з купою всього.

Раніше я бачила таку розкіш хіба що в кіно чи серіалах, а тепер це була моя нова реальність. Принаймні поки що.

Навіть сувора Капітоліна Степанівна, яка спочатку здалася мені трохи злючкою, виявилась хорошою і турботливою жінкою.

Вона принесла мені гарячого, ароматного чаю, розпитала, чи я не голодна і які страви люблю, та навіть усміхнулася, коли побачила, як я з апетитом уминаю її вечерю.

А готувала вона й справді неперевершено. Такої смачної їжі я вже давно не куштувала.

Та ранок приніс несподівану новину. Спустившись на кухню, я побачила Влада. Він виглядав стривоженим і насупленим.

- Що трапилося? - запитала я, відчуваючи, як тривога закрадається і в мою душу.

- Капітоліна Степанівна вчора, повертаючись додому, перечепилась і зламала ногу, - похмуро відповів він. - Зараз вона в лікарні, лікарі кажуть, що їй знадобиться час на одужання.

Мені стало шкода жінку, хоча ми з нею познайомилися лише вчора.

- Треба буде найняти іншу хатню робітницю, поки вона одужує, - продовжив Влад, дістаючи телефон.

- Зачекай, - зупинила я його. - Не варто нікого наймати. Я сама можу вести домашнє господарство.

Влад подивився на мене так, ніби я щойно запропонувала йому полетіти на Марс.

- Ти вагітна, Леро. Тобі не можна перевантажуватись.

- Я вагітна, а не хвора, - повторила я слова, які вже казала йому раніше. - Мільйони жінок готують і прибирають, будучи вагітними, і нічого страшного з ними не трапляється.

- Але...

- Владе, - я підійшла ближче і подивилася йому у вічі. - Мені однаково потрібно буде чимось займати свій день. Я звикла сама готувати і прибирати, для мене це зовсім не важко. До того ж, якщо в мене будуть якісь справи, я не сумуватиму і не думатиму про зайве.

Деякий час Влад мовчав і все ще супився, але я бачила, що він чудово мене розумів.

- Гаразд, - нарешті буркнув він. - Але за однієї умови, якщо я побачу, що тобі важко, що ти втомлюєшся чи погано почуваєшся, то одразу наймаю робітницю. Без жодних заперечень.

- Домовились, - усміхнулась я, відчуваючи маленьку перемогу.

Влад ще раз окинув мене поглядом, у якому читався величезний сумнів. Здавалося, що він анітрохи не вірив, що я впораюся з великою квартирою на два поверхи.

Але я була сповнена рішучості довести йому і собі, що вагітність не робить мене безпорадною.

Крім того, у Влада вдома було стільки крутої техніки для прибирання, прання і приготування їжі, що все це буде легко.