Коли ми їхали додому до Влада, я жахливо хвилювалась. Хтозна, які у нього заморочки і як він звик жити. Крім того, мені було важко уявити собі, як я мешкатиму під одним дахом з цим самозакоханим бовдуром.
Наважившись, я непомітно кинула погляд на Влада. Він спокійно вів своє дорогуще авто. Схоже, що це тільки я переймалась через наше з ним спільне проживання.
- Що таке, Леро? - запитав Влад, поглянувши на мене.
Від несподіванки я мало не підскочила на місці. Трясця! Схоже, що він помітив те, як я на нього дивилася.
- Нічого... Просто я трохи хвилююсь через те, як ми будемо жити разом, - зізналась я, важко зітхнувши.
- Не хвилюйся про це. Я ж не монстр якийсь... Крім того, я вдома майже не буваю, бо увесь час працюю, - промовив Влад, паркуючись біля розкішного багатоповерхового будинку.
Влад вийшов з авто та допоміг вийти мені. Я була так шокована його поведінкою, що мало не гепнулась.
- Обережніше, Леро. Ти маєш бути уважнішою, бо зараз ти не сама. У тебе під серцем малюк, за якого ти несеш відповідальність.
Капець... Цей козляра знову почав читати свої нудні нотації.
Мовчи, Леро, мовчи. Нічого страшного не сталося. Влад, звісно, ще той правильний зануда, але він справді турбується за нашого зі Стасом малюка.
Дуже сподіваючись на те, що все не так вже й погано складалося, я без особливого ентузіазму попленталася слідом за Владом.
#71 в Любовні романи
#19 в Короткий любовний роман
#28 в Жіночий роман
від ненависті до кохання, фіктивний шлюб, багатій і проста дівчина
Відредаговано: 28.08.2026